Ухвала суду № 41728816, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1844/14

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Градовського Ю.М., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Добренка Д.Б., представника третьої особи ПрАТ «Українське дунайське пароплавство»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Чорноморндіпроект», про визнання протиправними та скасування пп. 3, 4, 5, 6, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 21 вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257,-

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2014 року Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Чорноморндіпроект» про визнання протиправними та скасування пп. 3, 4, 5, 6, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 21 вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року адміністративний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пп. 5, 6, 21 вимоги Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» подало заяву про приєднання до цієї апеляційної скарги.

Державна фінансова інспекція в Одеській області, також не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням в частині задоволення позову, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них представника позивача Добренка Д.Б., представника третьої особи ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що органами Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2013 року.

11.01.2014 року за результатами проведеної ревізії відповідачем складено відповідний Акт №850-16/1, яким встановлено ряд порушень та недоліків у роботі порту, який був підписаний посадовими особами порту із запереченнями.

Листом від 29.01.2014 року ДП «ІЗМ МТП» було направлено до відповідача заперечення на висновки акту ревізії.

27.02.214 року на адресу порту надійшла вимога від 19.02.2014 року №850-16/257 про усунення портом порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «ІЗМ МТП».

Задовольняючи частково адміністративний позов ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю також надано право здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Відповідно до п. 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (зі змінами) визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або порушенням вимог законодавства.

Разом з тим, при направлені вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257 відповідачем не були враховані наступні норми законодавства, які перешкоджають проведенню її виконанню з огляду на наступні обставини та підстави:

У пункті 5 вимоги зазначено, що позивач в результаті порушення п. 2 приміток до п. 1 Загальної частини «Положення про портові збори» та в результаті не застосування комерційних вантажних рейсів ставок, визначених до суден «А» недоотримане корабельного збору по виходу у загальній сумі 627552,38 грн., в зв'язку із чим, йому необхідно відобразити цю суму заборгованості у бухгалтерському обліку та стягнути її з боржника ПрАТ «Українське дунайське пароплавство».

У пункті 6 вимоги зазначено, що в порушення п. 18 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214, п. 5.12, п. 5.17 «Зведення звичаїв ДП «ІЗМ МТП», внаслідок не стягнення портом плати за роботу буксирів при швартових операціях недоотримано доходів на загальну суму 42600,50 грн., які повинні бути стягнуті з винних осіб.

Судом першої інстанції враховано, що з цих питань вже проводилась ревізія відповідача та був складений акт від 28.11.2012 року №850-16/151 за період ревізії з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатом якого була направлена вимога від 03.01.2013 року №850-16/25.

Позивач оскаржив вказані пункти вимоги до суду та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року по справі №815/832/13-а позовні вимоги в цій частині були задоволені та визнані незаконними такі пункти вимоги. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі від 05.09.2013 року постанову суду першої інстанції в цій частині була скасована та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 року по справі №К/800/47140/13 касаційна скарга позивача була задоволена, скасована постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 року та залишено в силі постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року.

Вказане судове рішення згідно положень ст.254 КАС України набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають повторному доведенню обставини, що встановлені судовими рішеннями, ухваленими в порядку цивільного, господарського, адміністративного чи кримінального судочинства, що набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи, що між тими саме сторонами є судове рішення, яке набрало законної сили, встановлені ним обставини не підлягають повторному доведенню під час розгляду цієї справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач по справі не повинен був стягувати платежі, визначені у пп. 5, 6 оскаржуваної вимоги, в зв'язку із чим, вказані пункти згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України є протиправними.

У пункті 21 вимоги зазначено, що позивач повинен передати на баланс Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» кредиторську заборгованість в розмірі 179067,31 грн. та дебіторську заборгованість в розмірі 57722,96 грн., які не були передані, в зв'язку із тим, що вони стосуються проектно-вишукувальних робіт по стратегічних об'єктах, які знаходяться на балансі цього державного підприємства.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту», наказу Мінінфраструктури України від 19.03.2013 року №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, в тому числі ДП «ІЗМ МТП», шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів та утворено, внаслідок виділу, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

У пункті 3 наказу Мінінфраструктури України від 19.03.2013 року №163 також було встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до розподільчого балансу кредиторська та дебіторська заборгованості по контрагенту ДП «Черноморндіпроект» залишалися на балансі ДП «ІЗМ МТП», яке також входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, а тому розподільчий баланс, затверджений цим міністерством, є обов'язковим для виконання позивачем.

Тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ДП «ІЗМ МТП» немає повноважень щодо зміни затвердженого розподільчого балансу наказом Міністерства інфраструктури України від 10.06.2013 року №375 в частині передання будь-яких майнових прав.

Враховуючи, що позивач позбавлений права змінювати показники розподільчого балансу реорганізованого підприємства, який затверджений наказом розпорядника державного майна Міністерством інфраструктури України від 10.06.2013 року №475 та те, що згідно письмових пояснень представника ДП «Адміністрація морських портів України» вказане підприємство не зацікавлено в отриманні вказаної заборгованості від позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині вимога органу ДФС є протиправною.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, пункти вимоги 3, 4, 12, 13, 14, 16, 18, 19 позивачем не виконані, як на час проведення перевірки, направлення вимоги органу ДФС, так й на стадії судового розгляду.

Наведені у вказаних пунктах вимоги органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257 обставини знайшли своє підтвердження, факти відсутності дій державного підприємства щодо відшкодування завданих підприємству збитків не заперечувались.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про законність вимоги органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257 в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують наведених в акті ревізії порушень державної фінансової дисципліни з боку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт». Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування пп. 5, 6, 21 вимоги органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційні скарги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Державної фінансової інспекції в Одеській області задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Державної фінансової інспекції в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя Ю.М.Градовський

Суддя Ю.В.Осіпов