Ухвала суду № 41728495, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.Справа № 820/16038/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

за участю представника позивача Якубенко Ю.В.

за участю представника відповідача Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/16038/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000901501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 285072,00 грн., за штрафними санкціями 71268,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000891501 у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 р. у розмірі 1498342,52 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.08.2014 року №0003061501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 272417,00 грн. та за штрафними санкціями 68104,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, підтверджені факти господарських операцій протиправно перекручені, а податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000901501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ''Гранітний кар'єр" визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 285072,00 грн., за штрафними санкціями 71268,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000891501 у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 1498342,52 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.08.2014 року №0003061501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр'' визначено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ за основним платежем у розмірі 272417,00 грн. та за штрафними санкціями 68104,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім "Гранітний кар'єр" судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

У апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ " ТД "Гранітний кар'єр".

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін. Заявила клопотання про відкликання позовної заяви в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000901501.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року по справі №820/16038/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000901501 скасовано. Прийнято в цій частині ухвалу, якою позов в цій частині залишино без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу №222 від 04.02.2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Гранітний кар'єр" (код ЄДРПОУ 38494286) з питань достовірності нарахування суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), по податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки було складено акт від 28.02.2014 року №640/20-30-15-01-10/38494286, яким встановлено:

- на порушення п. 5 Порядку №1246, п. 16 Порядку №1379, п. 201.10 ст. 201 Кодексу та п. 198.6. ст. 198 Кодексу завищено розмір податкового кредиту на 736616,06 грн., в т. ч. за липень 2013 р. на 231191,67 грн., серпень 2013 р. на 66666,67 грн., вересень 2013 р. - на 41666,67 грн., жовтень 2013 р. - на 280666,67 грн., листопад 2013 р. на 33091,05 грн. та за грудень 2013 р. - на 83333,33 грн.;

- на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Кодексу, ч. 8 п. 201.10 ст. 201 Кодексу та ч. 9 п. 201.10 ст. 201 Кодексу, п. 4 та п. 6 Порядку №1379, завищено суму податкового кредиту серпня 2013 р. на 62654,60 грн.;

- безпідставно віднесено до складу податкового кредиту - послуги комісії, отримані від ПП "АС-Харків", на загальну суму 153276,7 грн., чим порушено вимоги ч. 2 п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Кодексу;

- завищено суму податкового кредиту на суму 35497,48 грн. за липень 2013 р., що підтверджується виникненням розбіжностей в базі співставлення між підприємствами ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" та ДП "ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА" та фактичною відсутністю двох однакових податкових накладних №115 від 16.07.2013 р.;

- на порушення п. пп. Б, п. 185.1. ст. 185, п. 186.4. ст. 186, ст. 194, п. 193.1. ст. 193 Кодексу та п. 6 Розділу ІІІ порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №149, занижено розмір податкових зобов'язань на 830866,79 грн., в т. ч. за серпень 2013 р. - на 165355,01 грн., вересень 2013 р. на 393634,01 грн., жовтень 2013 р. 151596,29 грн., листопад 2013 р. - на 71285,77 грн. та за грудень 2013 р. - на 48995,71 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000901501 від 24.03.2014 року, яким ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 285072,00 грн. та за штрафними санкціями - 71268,00 грн.; №0000891501 від 24.03.2014 року, яким ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 1533840,00 грн.

Позивачем оскаржувалися вказані податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням податкового органу від 11.06.2014 року №3825/10/20/20-40-10-04-17 скаргу ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000901501 від 24.03.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем ПДВ у сумі 15818,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12655,00 грн. та за штрафними санкціями 3163,00 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін. Після чого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003061501 від 01.08.2014 року, яким ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 272417,00 грн. та за штрафними санкціями 68104,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач мав відносини з ТОВ "Українське промислове агентство".

Так, між ТОВ "Українське промислове агентство" (орендодавець) та ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" було укладено договір від 20.06.2013 року №20/06/13 оренди залізничного рухомого складу, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовленим для перевезення вантажу вказаного в листі-заявці орендаря (т.1 а.с.89-91).

Виконання зазначеного договору підтверджується актами виконаних робіт (послуг), підписаними сторонами договору (т.1 а.с.92-121).

Розрахунки за договором проводились в безготівковій формі (т.1 а.с.122-143).

На підставі цього ТОВ "Українське промислове агентство" виписало позивачу податкові накладні (т.1 а.с.145-161), які також було зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.144).

На момент виникнення спірних відносин ТОВ "Українське промислове агентство" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Українське промислове агентство" виконало свої зобов'язання за договором, а позивач прийняв виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

20.06.2013 року між ТОВ "Інноваційна промисловість" (орендодавець) та ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр" було укладено договір оренди залізничного рухомого складу №200613, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовленим для перевезення вантажу вказаного в листі-заявці орендаря (т.1 а.с.162-167).

Виконання зазначеного договору підтверджується актами виконаних робіт (послуг) (т.1 а.с.168-186). Розрахунки здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.187-201).

На момент виникнення спірних відносин ТОВ "Інноваційна промисловість" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ "Інноваційна промисловість" виконало свої зобов'язання за договором, а позивач прийняв виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, реальність відносин, що виникли між позивачем та його контрагентами ТОВ "Українське промислове агентство" та ТОВ "Інноваційна промисловість", що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави I розділу II Кодексу та статей 29 і 93 ЦК України. У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених ЦК України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, факт виконання позивачем та контрагентами ТОВ "Українське промислове агентство" та ТОВ "Інноваційна промисловість" зобов'язань за спірним правочинами підтверджено. Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, податковий орган не ставить під сумнів виконання зазначених вище договорів, а сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, зокрема у податковій накладній від 31.07.2013 року №3, яка відповідно до тверджень, викладених в акті перевірки, заповнена з порушенням вимог законодавства (т.1 а.с.202), на підставі якої, податковим органом зроблено висновок про включення позивачем до складу податкового кредиту липня - грудня 2013 року сум ПДВ по податковим накладним, щодо яких було порушено порядок їх реєстрації в ЄРПН у розмірі 736616,06 грн. (підписані не уповноваженою особою), не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Українське промислове агентство" та ТОВ "Інноваційна промисловість".

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" мав відносини з ПП "Ас-Харків".

01.07.2013 року між ТОВ "ТД "Гранітний кар'єр " (комітент) та ПП "Ас-Харків" (комісіонер) було укладено договір комісії №ДГ-1/07/13, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента за винагороду здійснювати з третіми особами посередницькі послуги, спрямовані на вдосконалення роботи комітента (т.1 а.с.203).

На виконання договору ПП "Ас-Харків" були виписані позивачу рахунки-фактури (т.1 а.с.235-241).

Після виконання зазначеного договору сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.204-230), звіти комісіонера (т.1 а.с.231-234), ПП "Ас-Харків" були виписані позивачу податкові накладні (т.1 а.с.250, т.2 а.с. 4-26).

Розрахунки проводились в безготівковій формі (т.1 а.с.242-249).

На момент виникнення спірних відносин ПП "Ас-Харків" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Отже, ПП "Ас-Харків" виконало свої зобов'язання за договором, а позивач прийняв та оплатив виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо встановленого актом перевірки порушення п.п.б п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, ст..194, п.193.1 ст.193 ПК України та заниження розміру податкових зобов'язань на 830866,79 грн. по взаємовідносинам позивача з ТОВ "РосТранс" (Російська Федерація) за договором про надання послуг транспортного експедирування №14/06-13Е від14.06.2013 року (т.2 а.с.27-30), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом укладеного договору є надання послуг транспортного експедирування перевезень вантажів залізничним транспортом зовнішньоторгових вантажів та інших послуг передбачених даним договором. Згідно з п. 1.3. такі послуги в себе включають: організацію перевезень вантажів Замовника в об'ємі послуг і обов'язків, передбачених цим Договором; інформування замовника про дати підходу і кількісний склад напіввагонів; подання на піввагонів на станцію навантаження та оплата пов'язаних із цим витрат; надання інструкцій із заповнення перевізних документів на відправку порожніх на піввагонів; забезпечення повернення порожніх на піввагонів зі станції призначення і оплата пов'язаних із цим витрат.

З актів наданих послуг та вантажно-митних декларацій, судом встановлено, що позивачем на адресу ТОВ "РосТранс" (Російська Федерація) були надані послуги, пов'язані із перевезенням вантажів з використанням рухомого складу, які знаходяться у фрахті (використанні). Місцем надання таких послуг, відповідно, є місце реєстрації отримувача послуг - ТОВ "РосТранс" (Російська Федерація). Факт виконання сторонами вказаного договору повністю підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору, актів наданих послуг, виписки по банківському рахунку.

Згідно з пп. ж п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем надання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно з п.п. 186.2.1 (в) п.186.2 ст.186 ПК України місце постачання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що операції за договором про надання послуг транспортного експедирування №14/06-13Е від 14.06.2013 року не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, оскільки місцем надання таких послуг є місце реєстрації отримувача послуг ТОВ "РосТранс", тобто Російська Федерація. З огляду на викладене контролюючим органом безпідставно застосовано до даних операцій ставку податку 20% та що операції за договором про надання послуг транспортного експедирування №14/06-13Е від14.06.2013 року є операціями з надання послуг з оренди рухомого складу, оскільки такий висновок повністю суперечить предмету договору та суті наданих за договором послуг.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з п. 1.4. Договору про надання послуг транспортного експедирування №14/06-13Е від14.06.2013 року право володіння та користування на піввагонами у період їх використання по цьому Договору до Замовника не переходить. Більш того, згідно з п. 15. Договору послуги у відповідності із цим Договором надаються саме у зв'язку із перевезенням вантажів, що належать замовнику, до Російської Федерації.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган неправомірно застосував до позивача ставку ПДВ 20% по взаємовідносинам з ТОВ "РосТранс" та відповідно безпідставно нарахував податкові зобов'язання, а угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними. Придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/16038/14 в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.03.2014 року №0000891501, від 01.08.2014 року №0003061501 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.