Ухвала суду № 41728473, 18.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 820/13569/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/13569/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Новий стиль» звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000131/2 від 07 лютого 2014 року, скасувати картку відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 80710000/2014/00006 від 07 лютого 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Новий стиль" під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції в межах укладеного з резидентом Китаю компанією CFC SHANGHAI CO,LTD контракту № 270513-СРС від 29 травня 2013 р. подав до Харківської митниці Міндоходів митну декларацію ІМ 807100000/2014/000683 від 04 лютого 2014 р. на товар - металеві, дерев'яні, пластикові частини меблів для сидіння, крипільні вироби та фурнітура, скляні частини меблів, підлокітники та частини меблів та вказав митну вартість: 615010, 8342 грн. + 106801, 20 грн. = 721812, 03 грн.

Харківська митниця Міндоходів, здійснюючи контроль за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, з вартістю за одиницю 4,70 доларів США (загальна вартість 162751, 60 доларів США, що складає 1 417 240, 93 грн., у зв'язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000131/2 від 07 лютого 2014 р.

Харківською митницею Міндоходів прийнято рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 80710000/2014/00006 від 07 лютого 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, є: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні органу доходів і зборів) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч. 10 цієї статті.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли перелічені документи містять розбіжності, перелічені документи містять ознаки підробки, перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судовим розглядом встановлено, що Харківською митницею Міндоходів у зв'язку з вирішенням спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 Митного Кодексу України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Згідно електронного запиту митного органу, позивачу повідомлялось, що на виконання вимог ст. 54 Митного Кодексу України та відповідно до вимог ст. 53 МК України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації (в разі здійсненої оплати за товар, в тому числі, частково); 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судовим розглядом встановлено, що листом від 05 лютого 2014 р. вих. № 2014/02-05 ПрАТ «Новий стиль» було надано відповідь на вказаний запит, зокрема, були надані пояснення, в яких позивач зазначив, що документи, надані під час митного оформлення ВМД, містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів та обраний метод її визначення (за ціною контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судовим розглядом встановлено та матеріальними справи підтверджено, що іноземний контрагент позивача - резидент Китаю компанія CFC SHANGHAI CO, LTD згідно з поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару. Відповідач при здійсненні митних процедур цієї обставини під сумнів не ставив, належних та допустимих згідно ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

Митним органом не було встановлено обставин, передбачених положеннями ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, щодо наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Харківською митницею при винесенні спірних рішень була застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції на рівні 4,70 дол. США за кілограм до всього товару, хоча згідно із зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від характеристик. При цьому, кількість товару за вказаним контрактом вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Доказів, що таке порівняння було зроблено, відповідачем не надано у суді першої та апеляційної інстанції. Крім того, відповідачем не було надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки; суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/13569/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2014 р.