Ухвала суду № 41725597, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2326/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК» Херсонський ливарний завод» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК» Херсонський ливарний завод» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2014 року №№ 0001512200 та 0001502200.

Свої позовні вимоги ТОВ «ТПК» Херсонський ливарний завод» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за 2013 рік, результати якої відображені в акті від 10 квітня 2014 року за № 128/21-03-22-06/35469414 /а.с. 6-13/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 138 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на 37153 гривень і п. 3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на 59342 гривень. Зміст порушень полягав у здійснені безтоварних господарських операцій з ТОВ «Армабуд-Тех».

На підставі вищенаведеного акту, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року № 0001502200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 74187,5 гривень (основний платіж - 59342 гривень, штрафні санкції - 14835,5 гривень) та № 0001512200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 46441,25 (основний платіж - 37153 гривень, штрафні санкції - 9288,25 гривень) /а.с. 15, 16/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати збільшуються виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Податковий орган здійснив висновок про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача у зв'язку з наступним.

Так, на думку податкового органу товаротранспортні накладні за вищенаведеними операціями були складені з помилками.

Податковий орган не зміг провести зустрічну звірку зазначеного контрагента позивача, що стало підставою для висновку про відсутність у нього (контрагента) документації за вищенаведеними господарськими операціями.

Будь-яких інших підстав для вищенаведених висновків перевірки у податкового органу не було.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками податкового органу у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів перевірки (вищенаведений Акт) вбачається, що товарність вищенаведених господарських операцій позивача була належним чином задокументована у бухгалтерському та податковому обліках позивача й іншою первинною документацією ніж вищенаведені товаротранспортні накладні.

Зазначений факт, також, встановлений судом першої інстанції.

З норм діючого законодавства не вбачається, що прості помилки у бухгалтерській документації, відсутність обліку у контрагентів або їх (контрагентів) незнаходження за податковою адресою є підставою для зменшення валових витрат чи податкового кредиту.

Самі по собі вищенаведені факти свідчать лише про негаразди організації поточної роботи суб'єктів підприємницької діяльності або податкового органу (неспроможність знайти платника податків), а не безтоварність господарської діяльності таких підприємств.

Таким чином, матеріали справи свідчать про реальність здійснення вищенаведених господарських операцій позивача, а доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК» Херсонський ливарний завод» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2014 року №№ 0001512200 та 0001502200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/