Постанова № 41725553, 01.12.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. справа № 824/3131/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області (далі - відповідач або ДВС) в якому просить визнати бездіяльність щодо виконання виконавчих документів про стягнення адміністративних штрафів з ОСОБА_1 протиправною та зобов'язати стягнути з боржника ОСОБА_1 на його користь адміністративні штрафи накладені постановами АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн.

Від представників сторін по справі до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на адресу відповідача для примусового виконання направлено вісім виконавчих документів, а саме постанови АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн. про стягнення адміністративних штрафів з ОСОБА_1. На сьогоднішній день вони не виконані, виконавче провадження по ним належним чином не здійснюється, винесенні в рамках виконавчого провадження постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання містять неточності, які не дозволяють виконати постанови.

Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що ним вживаються всі необхідні заходи щодо примусового виконання постанов АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн. про стягнення адміністративних штрафів з ОСОБА_1.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, позивачем винесено постанови АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн., якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено на неї адміністративні стягнення у вигляді штрафу (загальна суму 10200,00 грн.).

30.09.2014 р. державним виконавцем постановами ВП№44898707, ВП №44898786, ВП 44898830, ВП №44898133, ВП №44898099, ВП №448998061, ВП №44898667, ВП №44898740 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання зазначених вище постанов УПФУ, якими на ОСОБА_1 накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 10200,00 грн.

17.10.2014 р. в рамках зазначених вище виконавчих проваджень державним виконавцем винесено постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, які, відповідно до наявних у справі супровідних листів, відправлені за місцем роботи боржника, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Арго». При цьому суд зазначає, що відповідно до резолютивних частин цих постанов стягнення звернуте на пенсію ОСОБА_1, а не на заробітну плату.

27.11.2014 р. державним виконавцем винесено постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, які, відповідно до наявних у справі супровідних листів, відправлені за місцем роботи боржника, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Арго». Відповідно до резолютивних частин цих постанов стягнення звернуте на заробітну плату ОСОБА_1.

Суд вважає, що державний виконавець при вчинені виконавчих дій в межах виконавчих проваджень ВП №44898707, ВП №44898786, ВП 44898830, ВП №44898133, ВП №44898099, ВП №448998061, ВП №44898667, ВП №44898740 діяв на підставі норм чинного законодавства України, протиправної бездіяльності не допустив. До зазначеного суд прийшов виходячи із наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р., №202/98-ВР (далі - Закон №202), державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом, а згідно ст.1 цього ж Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, примусове повне і неупереджене виконання рішень, передбачених законом.

Згідно, ст.2 Закону №202 правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р., №606 (далі - Закон №606), на виконання якого, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, №512/5 (зареєстровано у Мінюсті 02.04.2012 р., №489/20802) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Крім цього, державний виконавець будучи у розумінні КАС України суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже у своїй діяльності державний виконавець зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом №606 та Інструкцією.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено ч.2 ст.17 Закону №606. Згідно із п.6 ч.2 ст.17 Закону №606 виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Закону №606 визначені підстави для відкриття виконавчого провадження. Зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Згідно із ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Так, на підставі зазначеної норми Кодексу України про адміністративні правопорушення до ДВС для примусового виконання надійшли постанови УПФУ АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн., якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено на неї адміністративні стягнення у вигляді штрафу.

У зв'язку із зазначеним державним виконавцем 30.09.2014 р. відкрито виконавчі провадження ВП №44898707, ВП №44898786, ВП 44898830, ВП №44898133, ВП №44898099, ВП №448998061, ВП №44898667, ВП №44898740. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що виконавчі провадження відкритті у строк визначений ч.2 ст.25 Закону №606, тобто порушень у цій частині державний виконавець не допустив.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

По своїй правовій природі постанови УПФУ АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн., якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено на неї адміністративні стягнення у вигляді штрафу є рішеннями майнового характеру, а тому враховуючи зазначені вище приписи ст.30 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії щодо їх примусового виконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Адміністративний позов у цій справі надійшов до суду 10.11.2014 р., а тому враховуючи дату відкриття виконавчих проваджень ВП №44898707, ВП №44898786, ВП 44898830, ВП №44898133, ВП №44898099, ВП №448998061, ВП №44898667, ВП №44898740 - 30.09.2014 р., слідує, що державним виконавцем строки виконання не порушені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем у рамках наведених вище виконавчих проваджень на адресу відповідних установ та організацій 13.10.2014 р. надіслано інформаційні запити для перевірки та виявлення рахунків відкритих в банківських та інших фінансових установах та майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Відповідно до офіційних даних перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржник із зазначеним податковим номером за даними Хотинської ОДПІ рахунків не має, на обліку в органах ПФУ не перебуває, мешкає у м. Чернівці по вул. Залоцькій 19а/6 та офіційно працевлаштований на товаристві з обмеженою відповідальністю «Арго», по якому здійснюються заходи в межах процедури банкрутства.

Як встановлено судом вище, враховуючи наявність постійного місця роботи у боржника державним виконавцем 17.10.2014 р. в рамках виконавчих проваджень ВП №44898707, ВП №44898786, ВП 44898830, ВП №44898133, ВП №44898099, ВП №448998061, ВП №44898667, ВП №44898740 винесено постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, які, відповідно до наявних у справі супровідних листів, відправлені за місцем роботи боржника, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Арго».

Враховуючи те, що державним виконавцем у резолютивних частинах постанов про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, звернуто стягнення на пенсію, а не на заробітну плату ОСОБА_1, 27.11.2014 р. ним винесено інші постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, якими виправлено резолютивну частину та вказано про звернення стягнення на заробітну плату, а не пенсію ОСОБА_1.

Дослідженням змісту цих постанови, а також враховуючи наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем у резолютивних частинах постанов від 17.10.2014 р. про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання була допущена описка, яка усунена постановами про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання від 27.11.2014 р. При цьому суд зазначає, що ця описка не вплинула на примусове виконання постанов УПФУ, оскільки постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання спрямовані на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Арго», яке в силу своєї фінансової неплатоспроможності (у т.ч. не виплата заробітної плати працівникам) не могло їх виконати.

У даній справі позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ДВС щодо примусового виконання постанов УПФУ АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн.

По своїй правовій природі протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Вона має місце коли суб'єкт владних повноважень зобов'язаний вчинити певні дії, однак їх не вчиняє, що призводить до порушення прав та інтересів особи.

Виходячи із змісту адміністративного позову, а також враховуючи дослідженні вище обставини, слід прийти до висновку до відповідачем протиправної бездіяльності при примусовому виконанні постанов УПФУ АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн. не допущено.

Наявність окремих описок у відповідних процедурних документах, не свідчить про протиправний характер діянь відповідача, у зв'язку із чим позов в частині визнання бездіяльності ДВС протиправною задоволенню не підлягає.

Щодо зобов'язання відповідача стягнути з боржника ОСОБА_1 на його користь адміністративні штрафи накладені постановами АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, обов'язок ДВС вчиняти заходи щодо примусового стягнення з боржника у т.ч. штрафів покладений на нього Законом, а тому суд, враховуючи його правову природу, не може у даному разі підмінювати (дублювати) Закон, який визначає чіткий алгоритм дій щодо здійснення виконавчих дій. У зв'язку із зазначеним суд вважає, що позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

За таких обставин, аналізуючи встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки його дії повністю узгоджуються з вимогами наведених вище норм Закону №606.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги, тоді як відповідач довів правомірність своїх дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області про визнання бездіяльності щодо виконання виконавчих документів про стягнення адміністративних штрафів з ОСОБА_1 протиправною та зобов'язання стягнути з боржника ОСОБА_1 на його користь адміністративні штрафи накладені постановами АП №10 від 28.05.2012 р. на суму 680 грн., АП №15 від 27.06.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №20 від 30.07.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №26 від 03.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №31 від 27.09.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №35 від 10.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №43 від 29.10.2012 р. на суму 1360,00 грн., АП №49 від 19.11.2012 р. на суму 1360,00 грн. - не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Анісімов