Ухвала суду № 41725123, 01.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р.Справа № 638/14381/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2014р. по справі № 638/14381/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просила:

- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01.08.2011 року у розмірах відповідно чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що до серпня 1994 року проживала у Дзержинському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 та отримувала пенсію за віком. В послідуючому позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання, виплату пенсії було припинено. 01.08.2014 року представник позивача звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про поновлення виплати пенсії, на яку отримала відмову. В обґрунтування підстав відмови відповідач посилається на відсутність на теперішній час відповідного договору між Україною та Ізраїлем. Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.09.2014 року адміністративний позов за період з 01.08.2011 року по 21.02.2014 року було залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем встановленого законодавством строку звернення до суду.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2014 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком позивачу.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова поновити виплату пенсії за віком позивачу з 22.02.2014 року у розмірах відповідно чинного законодавства.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що оскільки позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не було подано усіх необхідних документів, які визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок), то відмова відповідача у призначенні пенсії є законною.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач до серпня 1994 р. проживала у Дзержинському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1. За час проживання в Україні позивач отримував пенсію за віком, яка призначена. В послідуючому позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль.

01.08.2014 року представник позивача - ОСОБА_2, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про поновлення та перерахунку пенсії позивачу.

Листом від 13.08.2014 р. № 118710/26 Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відмовлено позивачу в поновленні пенсії, оскільки на теперішній час відсутній договір між Україною та державною Ізраїль про соціальне забезпечення.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача, звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З 01.04.2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно п. 2 ч. 1 ст. 49 якого встановлено, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втрачають чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність міждержавної пенсійної угоди, як на підставу відмови в задоволенні позову про призначення пенсії, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року по справі № 1-32/2009, суд вбачає дискримінаційною ситуацію, при якій отримання законно заробленої пенсії ставиться в залежність від укладення Україною міжнародного договору про виплату пенсій.

На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 15 Порядку, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Таким чином, поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

Відповідно до положень ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивачем право на звернення до відповідача, з урахуванням віддаленості його місця проживання, реалізовано через представника, що унеможливлює виконання п.п. 16, 29 Порядку в частині надання оригіналу документа, що ідентифікує особу, її місце проживання, проте, не може виключати реалізацію наданого позивачу права на отримання пенсії. Позивачем надана нотаріально завірена копія закордонного паспорту громадянина України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності дій відповідача та зобов'язання останнього провести поновлення виплати пенсії позивачу

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості відмови у поновленні позивачу виплати пенсії, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2014р. по справі №638/14381/14-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2014р. по справі №638/14381/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.