Постанова № 41724941, 24.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р. Справа № 530/1179/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.07.2014р. по справі №530/1179/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції Сухомлин Тетяни Вікторівни від 02.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП №38678733, реєстраційний номер виконавчого провадження: 38678733.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.07.2014 року позовні вимоги було задоволено частково, обмежившись стягненням за вчинене правопорушення 9 травня 2013 року за ст.126 ч. 1 у вигляді штрафу 425 грн. в іншій частині постанову ВДВС Зінькоівського РУЮ від 02.07.2013 року відносно стягнення з позивача подвійного стягнення штрафної санкції за дане правопорушення визнано неправомірним.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що державним виконавцем було правомірно відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Зінківського ВДАЇ у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року про стягнення з позивача а штрафу. Також, на думку позивача, ухваливши оскаржуве рішення про обмеження суми стягнення, суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог позовних вимог.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 02.07.2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції Сухомлин Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Зінківського ВДАЇ у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн.

Позивач, не погоджуючись і вказаною постановою, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП 09 травня 2013 року дійсно був і накладене ВДАІ Зіньківського району стягнення у вигляді штрафу 425 грн. оспорюванню не підлягає, проте в зв'язку з помилковими анкетними даними позивача, та невірними адресними даними по місцю його проживання, правомірність подвійного накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 2 вищенаведеної статті Закону встановлено, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Тобто, постанова про адміністративне правопорушення, як виконавчий документ, підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У відповідності до п.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Закону визначено, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4)резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, 02.07.2013 року на адресу ВДВС Зіньківського РУЮ надійшов лист ВДАІ з обслуговування Зіньківського району УМВС України в Полтавській області від 06.06.2013 року №560 про примусове виконання постанови старшого інспектора ВДАІ Зіньківського РВ УМВС капітана міліції ОСОБА_3 в справі про адміністративне правопорушення від 18.05.2013 року №804336 серії АА2.

Згідно вищевказаної постанови в справі про адміністративне правопорушення вбачається, особою що притягнута до адміністративної відповідальності є гр. ОСОБА_4, в той час, як виконавче провадження на підставі оскаржуваної постанови було відкрито відносно позивача - ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам встановленим п.3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята без врахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним постанови.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що наданий на примусове виконання виконавчий документ не відповідає встановленій Законом формі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для відкриття виконавчого провадження згідно оскаржуваної постанови, а тому заявлені позовні вимоги щодо визнання її протиправною та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржуване рішення про обмеження суми стягнення за вчинене правопорушення суд першої інстанції допустив також порушення норм процесуального права, оскільки безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог, через те, що предметом даного позову є саме визнання протиправною та скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.07.2014р. по справі №530/1179/14-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.07.2014р. по справі №530/1179/14-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції Сухомлин Тетяни Вікторівни від 02.07.2013 року ВП №38678733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВДАІ Зінківського РВ УМВС України в Полтавській обл. у справі про адміністративне правопорушення №804336 від 18.05.2013 року про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.