Ухвала суду № 41724930, 18.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 820/15970/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації в Харківській області, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/15970/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації в Харківській області , Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації третя особа Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації по відмові у призначенні ОСОБА_1 статусу „Дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 01-40/06/3482 від 27.05.2014 р.;

- зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення „Дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС";

- визнати незаконним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 09-61/2945 від 16.05.2014 року по відмові у призначенні ОСОБА_1 статусу „Член сім'ї загиблого ветерана війни" згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язати управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області видати ОСОБА_1 посвідчення "Член сім'ї загиблого".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/15970/14 позов задоволено.

Відповідачі не погодились з судовим рішенням, та подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 18.11.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області у віці 50 років помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 28 серпня 2013 року виконавчим комітетом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області (актовий запис про смерть № 138).

ОСОБА_2 мав статус ліквідатора ЧАЕС І категорії, був інвалідом III групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а також мав пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Вказаний факт підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього НОМЕР_3, довідками про інвалідність.

Також з матеріалів справи слідує, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 20 липня 1999 року та мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

06.03.2014 року позивачу було видане посвідчення „Член сім'ї загиблого" серії НОМЕР_4.

У травні 2014 року позивач отримала лист № 09-61/2945 від 16.05.2014 року УПСЗН Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, в якому її повідомлено про помилковість встановлення статусу члена сім'ї померлого ветерана відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та про повернення посвідчення „Член сім'ї загиблого" серії НОМЕР_4 від 06.03.2014 р., яке вмотивоване тим, що оскільки станом на момент смерті ОСОБА_2 позивач з померлим були офіційно розлучені, то в них відсутні підстави для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Листом за № 01-40/06/3482 від 27.05.2014 року "Про рішення комісії" позивача повідомлено, що на засіданні комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що діє при обласній державній адміністрації, розглядалася особова справа позивача і відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та документів особової справи обласною комісією прийнято рішення (протокол від 23.05.2014 № 48) про відмову ОСОБА_1 у видачі посвідчення дружини померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що 18.02.2014 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі №621/33/-14-ц, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт, а саме факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у період з 1999 року по час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Також рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, було встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1, як дружина, перебувала на утриманні у померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області ОСОБА_2 на момент його смерті.

У частині 5 статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так у п. 39-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року визначено, що право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, що стаття 6, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа під час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей померлих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого видається посвідчення дружини померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

За правилами частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Водночас, цей же Кодекс передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов'язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 передбачено, що у випадку, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

З аналізу положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 „Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що їх метою є захист членів сім'ї померлої особи.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-ІV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

За правилами частин другої та третьої цієї ж статті непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, встановлення судовим рішенням факту сумісного проживання однією сім'єю та знаходження на утриманні надає позивачу право на отримання відповідного статусу та посвідчень.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідачами не доведено правомірність своїх дій під час прийняття відповідних оскаржуваних рішень.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (абз. 10 ч. 2 ст. 162 КАС України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги стосовно визнання рішень відповідачів як таких, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані ними, а відтак підлягають задоволенню. В такому випадку для гарантування дотримання та повного захисту прав позивача суд має зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зобов'язання видати відповідні посвідчення.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації в Харківській області, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/15970/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Старостін В.В.