Постанова № 41724917, 20.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 638/4205/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. по справі № 638/4205/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова

про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

визнати дії, бездіяльність та відмову в перерахунку пенсії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування і виплати недоотриманої частини пенсії державного службовця з 21.09.2011 р. по 20.03.2014 р. протиправними, а недоотриману пенсію - заборгованістю;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити з 21.09.2011 року розрахунок та виплату пенсії з урахуванням наступних складових заробітної плати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 2100,00 грн., щомісячна індексація грошових доходів у сумі 7873,30 грн.;

різницю в сумах нарахованих та виплачених премій, які наведені в колонці «премії», наведених в довідці про складові заробітної плати від 20.09.2011р. та від 31.12.2013р., яка складає 5088, 78 грн. (у т.ч. премія за травень 2011р. у сумі 1219,07 грн., премія за червень 2011р. у сумі 840,0 грн., премія за липень 2011р. у сумі 1546,36 грн. виплачені із затримкою); грошова компенсація за невикористану відпустку у сумі 7443,62 грн., в цілому на загальну суму 63053,00 грн. за 24 місяця, згідно з довідкою від 31.12.2013 р. № 75/20-30-05- 49; грошову винагороду за вислугу років посадовій особі органів державної податкової служби, у сумі 342 грн., згідно з довідкою про складові заробітної плати від 31.12.2013 р. № 74/20-30-05-49, як такі, що враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з нарахованих сум відповідно до законодавства України в редакції, яке діяло на час призначення пенсії, з врахуванням наявного стажу держслужби на час призначення пенсії (повні 16 років) загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 86 відсотків;

зобов'язати відповідача вчинити дії щодо донарахування та виплати недоотриманої пенсії державного службовця починаючи з 21.09.2011 р. та виплачувати у подальшому пенсію державного службовця з урахуванням складових заробітної плати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 2100,0 грн., щомісячна індексація грошових доходів у сумі 7873,30 грн.; різниця в сумах нарахованих та виплачених премій, які наведені в колонці «премії» в довідках про складові заробітної плати від 20.09.2011р. та від 31.12.2013р., яка складає 5088, 78 грн. (у т.ч. премія за травень 2011р. у сумі 1219,07 грн., премія за червень 2011р. у сумі 840.0 грн.. премія за липень 2011р. у сумі 1546,36 грн. виплачені із затримкою); грошова компенсація за невикористану відпустку у сумі 7443,62 грн., в цілому на загальну суму 63053,00 грн. за 24 місяця, згідно з довідкою від 31.12.2013 р. № 75/20-30-05-49; грошову винагороду за вислугу років посадовій особі органів державної податкової служби, у сумі 342 грн., згідно з довідкою про складові заробітної плати від 31.12.2013 р. № 74/20-30-05-49, з врахуванням наявного стажу держслужби на час призначення пенсії (повні 16 років) загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 86 відсотків;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відшкодувати інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, починаючи з 21.09.2011 року, помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати, без врахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума була повинна нарахована.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. по справі № 638/4205/14-а позов ОСОБА_1 задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала у повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, наполягаючи на її законності та обґрунтованості

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та з 21.09.2011 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач 22.01.2014 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про перерахунок призначеної пенсії по заробітку на підставі довідок, виданих Державною податковою службою у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

06.02.2014 року листом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова позивачу відмовлено в перерахунку пенсії державного службовця, з посиланням на те що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, звернення до суду є строковим.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Положеннями ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених з 21.09.2011 року прав на перерахунок та виплату пенсії - 20 березня 2014 року, тобто, з урахуванням вищенаведених положень, з порушенням (шестимісячного) строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині призначення та виплати пенсії відбувалося періодично кожного місяця при отриманні нею суми пенсії, починаючи з 21.09.2011 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення її прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Доказів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 21.09.2011 року по 20.09.2013 року з прийняттям в скасованій частині нового рішення про залишення без розгляду зазначених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Зі змісту ч. 2 ст. 33 України "Про державну службу" вбачається, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу", державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності Закону України «Про державну службу» ( в редакції, що діяла на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є держслужбовцями у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90% заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що стаж державної служби позивача на момент оформлення пенсії складав 16 років.

Отже позивач має право на перерахунок та виплату пенсії державного службовця виходячи з розміру 86 відсотків.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що зразок довідки про заробітну плату, за яким видано довідки позивачці, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.11 р.

У свою чергу, вказана Постанова прийнята правлінням Пенсійного фонду України на виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.10 р. по справі № 2а-4753/09/2670, якою Постанову Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 19-11 від 30.10.08 р. визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили щодо не включення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством. Зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність Постанову Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 19-11 від 30.10.08 р. до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами. Дана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.10 р. по справі № 2а-4753/09/2670 набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.10 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.11.12 р.

Отже, правомірність включення до складу довідок про заробітну плату, які подаються для призначення пенсії відповідно Закону України "Про державну службу", інших видів виплат, з яких сплачені страхові внески, крім тих, що передбачені ст. 37 Закону України "Про державну службу", на централізованому рівні підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили

Як встановлено ч. 1 ст. 37 Закону "Про державну службу" (в редакції станом на час призначення позивачці пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно ч. 1 ст. 37 Закону "Про державну службу" (в редакції станом на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.11 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а ч. 2 ст. 37-1 вказаного Закону встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. В ст. 2 цього Закону визначена структура заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

В ч. 2 ст. 33 Закону "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовані види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно ч. 1 вказаної норми до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, висновок відповідача про те, що матеріальна допомога для оздоровлення, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не враховуються при обчисленні розміру пенсії державного службовця, оскільки такі види виплат не включаються до складу заробітної плати державного службовця, є помилковим.

Так, у спірних правовідносинах слід надати перевагу нормам ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які є спеціальними в питаннях призначення та перерахунку пенсії державного службовця, а не положенням Законів України "Про державну службу", який щодо спірних правовідносин є загальним. Тобто, аналіз наведених положень законів дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для оздоровлення входить до системи оплати праці державного службовця, який повинен враховуватись при призначенні йому пенсії.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 20.02.12 р., яка в силу ст. 244-2 є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що УПФ України в Дзержинському районі м. Харкова, відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити позивачці перерахунок пенсії, з урахуванням зазначеного виду виплат, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача відшкодувати інфляційні витрати з наступних підстав.

Право на стягнення суми грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення передбачено ст.625 Цивільного Кодексу України.

Проте дія ст. 625 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки регулює зобов'язальні правовідносини, що виникають за договором між боржником та кредитором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конвенції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова сплатити позивачу інфляційні втрати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. по справі № 638/4205/14-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 21.09.2011 року по 20.09.2013 року.

В цій частині адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. по справі № 638/4205/14-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відшкодувати інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати, без врахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума була повинна нарахована.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - відмовити.

В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2014р. по справі № 638/4205/14-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Бартош Н.С. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 25.11.2014 р.