Постанова № 41724899, 27.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3807/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Євроклас» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Євроклас» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ПП «Євроклас» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014р. №0002742200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно визначено у якості нікчемного господарський договір підряду №1214-2012/01 від 20.12.2013р., укладений між ТОВ «Промбуд Маркет» та ПП «Євроклас», оскільки такі висновки податкового органу спростовуються наявними у позивача первинними документами, що підтверджують реальність здійснення договірних відносин. Договірні відносини між ТОВ «Промбуд Маркет» та ПП «Євроклас» виникли в період діяльності підприємств та до виключення їх з державного реєстру. Висновки ДПІ у м. Херсоні ґрунтуються лише на аналізі господарських операцій ТОВ «Промбуд Маркет» з іншими контрагентами, які не мають жодного відношення до ПП «Євроклас».

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечила, зазначивши, що за результатами перевірки ПП «Євроклас» встановлено документування отриманих послуг (будівельні роботи) від ТОВ «Промбуд Маркет», яке документально не підтверджує свої податкові зобов'язання та яке формувало податковий кредит від підприємств, у яких відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, надання послуг, та які задіяні в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним, а вимоги позову - необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. позов ПП «Євроклас» залишено без задоволення.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання будівельних робіт у ТОВ «Промбуд Маркет», а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що роботи мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПП «Євроклас» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що роблячи висновок про документування господарських операцій судом першої інстанції залишено поза увагою, що фактичне виконання ТОВ «Промбуд Маркет» будівельних робіт підтверджується як належним чином оформленими первинними документами, так і наявністю самого об'єкту оподаткування - фактично наданих послуг та фактично наявним нерухомим майном, з послугами на будівництво якого пов'язані оподатковувані операції, що виключає порушення вимог ст.ст. 44, 185, 186 ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 30.07.2014р. №969, виданого ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, 12 серпня 2014 року службовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Євроклас» (код за ЄДРПОУ 32479681) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Промбуд Маркет» (код за ЄДРПОУ 38654416) за січень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки №281/21-03-22-06 від 14.08.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2014 року на загальну суму ПДВ 41644,07 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) за січень 2014 року на суму 8076 грн. та заниження суми податку на додану вартість у січні 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25) на загальну суму ПДВ 33568,07 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ПП «Євроклас» та ТОВ «Промбуд Маркет» відбувалися на підставі господарського договору підряду №1214-2012/01 від 20.12.2013р. Протягом січня 2014 року за надані послуги (будівельні роботи) згідно вказаного договору, суб'єктом господарювання - постачальником виписані акти прийому виконаних будівельних робіт та податкові накладні на загальну суму 249864,39 грн., в т.ч. ПДВ 41644,07 грн. ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області отримала від ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області акт №85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд Маркет» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період січень-лютий 2014 року», яким встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, на ТОВ «Промбуд Маркет» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. ТОВ «Промбуд Маркет» безпідставно сформувало податковий кредит за січень-лютий 2014 року за рахунок сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за непідтвердженими господарськими операціями, то і взаємовідносини ТОВ «Промбуд Маркет» з контрагентами-покупцями не виконані, оскільки обумовлені ними правові наслідки відбутися не могли.

Також, в акті перевірки №281/21-03-22-06 від 14.08.2014р., зазначено, що аналіз документів, наданих ПП «Євроклас» до перевірки, свідчить про те, що документи, які підтверджують отримання послуг (будівельні роботи) від ТОВ «Промбуд Маркет», а саме: акти прийому виконаних будівельних робіт за січень 2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт складено з порушенням норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутні дані про посаду та прізвище особи відповідальної за здійснення господарської операції підрядника та замовника, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка здійснювала дану господарську операцію до договору від 20.12.2013р. №1214-2012/1. Зазначене в податкових накладних місцезнаходження контрагента не відповідає дійсності враховуючи факт відсутності ТОВ «Промбуд Маркет» за податковою адресою. У зв'язку з цим, за висновками податкового органу, ПП «Євроклас» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на отримання послуг (будівельні роботи) від ТОВ «Промбуд Маркет», які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту.

01 вересня 2014 року, на підставі акту перевірки №281/21-03-22-06 від 14.08.2014р., ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002742200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 41960,10 грн. (в т.ч. за основним платежем - 33568,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8392,03 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Євроклас» про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №281/21-03-22-06 від 14.08.2014р., а надані позивачем докази підтверджують лише документування операцій з придбання будівельних робіт

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до валових та віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2013 року між ПП «Євроклас» (Замовник) та ТОВ «Промбуд Маркет» (Підрядник) укладено господарський договір підряду №1214-2012/01, за умовами якого Підрядник зобов'язується своїми або залученими силами та засобами на замовлення Замовника провести будівництво складу готової продукції та здати Замовнику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації комплекс робіт. Для виконання робіт за Договором Замовник зобов'язується передати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити виконані Підрядником роботи в порядку та на умовах, обумовлених даним Договором. Будівельний майданчик, який підлягає передачі Підрядникові з метою виконання робіт за цим Договором, розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, 37.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №15776 від 31.01.2014р. на суму 173006,45 грн. (в т.ч. ПДВ 28834,41 грн.), №15778 від 31.01.2014р. на суму 24599,76 грн. (в т.ч. ПДВ 4099,96 грн.), №15777 від 31.01.2014р. на суму 52258,18 грн. (в т.ч. ПДВ 8709,70 грн.); акти виконаних будівельних робіт №1 від 31.01.2014р., №2 від 31.01.2014р. та №3 від 31.01.2014р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

В оскаржуваній постанові суд не взяв до уваги наявні в позивача акти виконаних будівельних робіт від 31.01.2014р. з посиланням на те, що вони не є належними первинними документами, так як не містять відомостей про посаду та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарських операцій підрядника за замовника, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які здійснювали господарські операції.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки примірні форми первинних документів у будівництві затверджено ДСТУ БД 1.1- 1:2013 який вступив в дію з 01.01.2014р., і відповідно до Додатку Т та С якого оформляються примірними Актами виконання будівельних робіт та Актами про вартість виконаних будівельних робіт. При цьому, відповідно до п.1.2 вказаного ДСТУ вказаний документ носить обов'язковий характер лише у випадку, якщо будівництво здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а затверджені ним форми відповідних Актів є лише примірними, а не типовими, які були затверджені раніше діючим Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р. №554. Тобто, затверджена форма Акту виконаних робіт не носить обов'язкового характеру при фіксації операцій в будівництві, де не задіяні бюджетні кошти, тому зазначення прізвища, ім'я та по батькові особи, яка підписала даний документ не є обов'язковим реквізитом даного документу.

Вказане, на думку колегії суддів, не є це порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», якою визначено обов'язкові реквізити для первинних документів бухгалтерської звітності.

Варто зазначити, що згідно Актів виконаних робіт ТОВ «Промбуд Маркет» виконало лише частину робіт по будівництву складу готової продукції, тому прийняття цих робіт і не здійснювалось комісією, призначеною органом місцевого самоврядування - ця комісія приймала об'єкт в цілому вже в самого ПП «Євроклас», який залучав ТОВ «Промбуд Маркет» як субпідрядну організацію, при здачі об'єкта основному замовнику ТОВ «Данон Дніпро».

Що ж до висновків суду першої інстанції про неправомірність підписання актів виконаних робіт ТОВ «Промбуд Маркет» в січні 2014 року, в той час коли ці роботи фактично були дані основному замовнику ще в грудні 2013 року, то вказане не суперечить вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, згідно якого право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Посилання суду на віддаленість контрагентів по договору від 20.12.2013р. один від одного та відсутність у ТОВ «Промбуд Маркет» складських приміщень, автомобільного транспорту, технічного персоналу, устаткування, не є беззаперечним доказом відсутності реальності вказаного договору, оскільки ні ПП «Євроклас», а ні ТОВ «Промбуд Маркет» не обмежені ні у виборі контрагентів при укладені господарських договорів в залежності від місця їх державної реєстрації, а ні в залученні як особистих, так і орендованих активів та трудових ресурсів, які можуть бути залучені ними як на підставі трудових договорів, так і на підставі договорів цивільно-правового характеру.

Зазначені відомості взято податковим органом з акту ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд Маркет» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період січень-лютий 2014 року» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акт ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Що ж до посилань апелянта на укладення ПП «Євроклас» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Промбуд Маркет» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавалися, а отже є чинним.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

А ні актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд Маркет».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Промбуд Маркет», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А відтак, податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014р. №0002742200 підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Херсонський окружний адміністративний суд взяв до уваги висновки перевіряючих не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 30 вересня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про задоволення позову ПП «Євроклас».

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Євроклас» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов приватного підприємства «Євроклас» задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 01 вересня 2014 року №0002742200.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.