Постанова № 41724860, 19.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4265/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.07.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0002402201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позов задоволений частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89824грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду скасувати та ухвалити нову. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19.06.2014р. по 25.06.2014р. на підставі направлення від 19 червня 2014року №354/15-54-22-01, наказу від 19 червня 2014року №622, виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та відповідно до п.п.20.1.1, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Агровіта Трейд», з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р, за результатами якої був складений акт №1867/15-54-22-01 від 04.07.2014р. /т.1 а.с.99-109/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.187.1 ст.187, п.п.198.1, абз.«а» 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено рядок 24 Декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 289050грн., та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 31204грн. за лютий-квітень 2014р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн. /т.1 а.с.12/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідок Держземагенства у Ширяївському районі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області та відділу Держземагенства у Білозерському районі Херсонської області Головного управління Держземагенства у Херсонській області, - ТОВ «Промторг-Холдинг» є сільськогосподарським підприємством, яке вирощує на орендованих земельних ділянках свою продукцію, а потім реалізує її.

13.03.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» був укладений договір постачання №13031, відповідно до п.п.1.1-1.2, 2.1 якого ТОВ «Промторг-Холдинг» зобов'язується поставити та передати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити горох урожаю 2013р., українського походження, відповідно до домовленості, визначеної у даному договорі. Згідно з п.3.1зазначеного договору право власності на товар переходить після передачі партії товару і правильно оформлених оригіналів документів: рахунку на товар, видаткових, податкових накладних. Продавець також зобов'язаний видати копії документів: свідоцтво про держреєстрацію (виписки), свідоцтво платника податку (ПДВ або фіксованого сільгоспподатку), довідку статуправління, довідку форми 4-ОПП, інші документи - за необхідності. До вказаного договору між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» укладалися додаткові угоди, а саме: №1 від 13.03.2014р., №2 від 17.03.2014р., №3 від 19.03.2014р., №4 від 21.03.2014р., №5 від 26.03.2014р., №6 від 06.04.2014р., та №7 від 09.04.2014р.

Відповідно до довідок Держземагенства у Ширяївському районі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області та відділу Держземагенства у Білозерському районі Херсонської області Головного управління Держземагенства у Херсонській області, - ТОВ «Промторг-Холдинг» є сільськогосподарським підприємством, яке вирощує на орендованих земельних ділянках свою продукцію, а потім реалізує її.

Продавець зобов'язується не пізніше 31.03.2014р. включно здійснити поставку та передачу покупцю товару за адресою: «СРТ» ТОВ «Блек Сі Шиппинг Сервіс ЛТД» (м. Одеса, вул. Стуса, 2Б).

Відповідно до використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «Інкотермс 2010» прийнятих Міжнародною торгівельною палатою термін «СРТ» (carriage paid to…) означає, що продавець (тобто ТОВ «Промторг - Холдинг») організовує та оплачує послуги за перевезення товару до місця призначення, а саме: м. Одеса, вул. Стуса, 2Б.

На підставі умов договору №13031 від 13.03.2014р., а саме п.3.2., товариством «Промторг - Холдинг» видано позивачу видаткові накладні: №РН-0000060 від 14.03.2014р., №РН-0000085 від 17.03.2014р., №РН-0000106 від 19.03.2014р., №РН-0000115 від 21.03.2014р., №РН-0000120 від 22.03.2014р., №РН-0000121 від 24.03.2014р., №РН-0000125 від 125.03.2014р., №РН-0000131 від 26.03.2014р., №РН-0000139 від 27.03.2014р., №РН-0000061 від І07.04.2014р., №РН-0000071 від 08.04.2014р., №РН-0000091 від 10.04.2014р.; податкові накладні: №60/2 від 14.03.2014р., №85/2 від 17.03.2014р., №106/2 від 19.03.2014р., №115/2 від 21.03.2014р., №120/2 від 22.03.2014р., №121/2 від 24.03.2014р., №125/2 від 25.03.2014р., №131/2 від 26.03.2014р., №139/2 від 27.03.2014р., №61/2 від 07.04.2014р., №71/2 від 08.04.2014р., №91/2 від 10.04.2014р.; товарно-транспортні накладні форми 1-ТН: №015 від 14.03.2014р., б/н від 16.03.2014р., №045481 від 18.03.2014р.. №045480 від 18.03.2014р., №045482 від 21.03.2014р.. №045484 від 23.03.2014р., №045485 від 24.03.2014р., №045492 від 26.03.2014р., №045490 від 26.03.2014р., №045486 від 06.04.2014р., №045495 від О7.04.2014р., №045496 від 09.04.2014р..

Отже, замовником транспортної послуги є компанія - постачальник ТОВ «Промторг-Холдинг», тому, позивач не має жодного відношення до того, як перевозився зазначений, оскільки умовами договору чітко прописано передачу товару на умовах «СРТ» ТОВ «Блек Сі Шиппинг Сервіс ЛТД» - м. Одеса, вул. Стуса, 2Б.

Крім того, позивачем надано виписку по рахунку №26004312487901 ТОВ «Агровіта Трейд» про рух коштів, та платіжні доручення №116 від 25.03.2014р.. №128 від 28.03.2014р., №133 від 03.04.2014р., №141 від 03.04.2014р., №145 від 09.04.2014р., №150 від 15.04.2014р. на підтвердження оплати придбаного товару.

Перевіривши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що всі документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові, видаткові накладні складені контрагентом позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні реквізити.

На підставі викладеного, судова колегія вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на порушення позивачем вимог законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Проторг Холдинг», оскільки вчинені ними господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції також встановлено, що 13.02.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» та сільськогосподарським підприємством «Борис-Агро» був укладений договір купівлі-продажу №13021, відповідно до п.1.1, 1.2, 1,3 якого СП «Борис-Агро» зобов'язується передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити даний товар. Покупець здійснює сплату за поставлений товар шляхом 100% перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов вищеозначеного договору купівлі-продажу №13021 від 13.02.2014р., позивачем надано податкові накладні, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, акт прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Агровіта Трейд» та ФОП ОСОБА_1, додаток до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Агровіта Трейд» та ФОП ОСОБА_1

24.02.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Осавіахім» укладено договір поставки №2402/2014-П, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1, 4.2 якого ТОВ «Осавіахім» зобов'язується продати та передати у власність позивача, який зобов'язується прийняти та оплатити НУТ, врожаю 2013року, українського походження, фасований у поліпропіленові мішки по 25кг та по 50кг, відповідно до умов даного договору поставки. Належність й відповідність якості товару визначається покупцем самостійно або із залученням третіх осіб в пункті завантаження товару, на складі продавця - АР Крим, Красногвардійський район, с.Полтавка. Прийняття покупцем товару свідчить про узгодженість усіх показників якості й відсутність будь-яких претензій до продавця.

На виконання умов договору поставки №2402/2014-П від 24.02.2014р., позивачем до суду надані видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, договір транспортного експедирування №0306 від 03.06.2013р., додаткову угоду від 03.06.2013р. №1 до договору №0306 транспортного експедирування, договір купівлі-продажу від 20.03.2014р. №2003, договір на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполученні від 17.03.2014р. №170314Б/з.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014р. та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за лютий 2014р., наданих 20.03.2014р. СП «Борис-Агро» у вигляді ТОВ до Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, платником податку задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 46666,67грн. по платнику податку 386431915546 - ТОВ «Агровіта Трейд».

Також, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014р. та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за березень 2014р., наданих 07.05.2014р. ТОВ «Осавіахім» до Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, платником податку задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 141537,31грн. по платнику податку 386431915546 - ТОВ «Агровіта Трейд». Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарських операцій, яки призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару (послуг).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовано норми матеріального права, тому постанова суду в порядку ст. 202 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта Трейд" - задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230430грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.07.2014р. №0002402201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230430грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький