Ухвала суду № 41724771, 26.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 8763425/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до публічного акціонерного товариства «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» про стягнення податкового боргу,

встановив:

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) звернулася до ПАТ «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача ПАТ «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» є непогашена самостійно узгоджена боржником заборгованість по платежах до бюджету в розмірі 191 798,21 гривень, яку він просить стягнути з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року позов задоволений.

Відповідач - ПАТ «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без врахування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду.

В апеляційній скарзі зазначає, що борг, вказаний в оскаржуваній постанові, не відповідає розміру заборгованості, оскільки відповідачем у 2013 році в повному об'ємі сплачувалися кошти до бюджету у розмірі, встановленому в податкових деклараціях та розрахунках.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України ухвалила провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» зареєстроване як юридична особа 26.02.1996 року, видами діяльності відповідача за КВЕД відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: 23.32 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Відповідно до довідки Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 1157/10/15-30 від 10.12.2013 року станом на 10.12.2013 року заборгованість ПАТ «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» становить 1 329 793,46 гривень (в т.ч. податковий борг, який пред'являється до стягнення 191 798,21 гривень, а саме: з податку на додану вартість в сумі 40 570,86 гривень, з податку на прибуток в сумі 5 109 гривень, по орендній платі за землю 66 722,45 гривень, із земельного податку по Сокальській міській раді в сумі 79 395,90 гривень). Вказаний розмір податкового боргу відповідача складають самостійно задекларовані та несплачені суми податкових зобов'язань згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, податкових декларацій з плати за землю, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції, згідно винесених податкових повідомлень - рішень № 0003041530 від 10.10.2013 року, № 0003061530 та № 0003051530 від 10.10.2013 року, № 0005101501 від 09.11.2012 року, № 0005091501 від 09.11.2012 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не ліквідував заборгованість, в матеріалах справи відсутні докази погашення зазначеної заборгованості, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підставними.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 14.1.137. ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У п. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України зазначені права органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належить застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п. 95.3 та п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заборгованість існує, боржник самостійно її задекларував, а, отже, зобов'язаний її погасити, але не вжив заходів щодо ліквідації заборгованості, а тому висновки суду першої інстанції про стягнення цих коштів відповідають встановленим обставинам.

Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості не взяті Львівським апеляційним адміністративним судом до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сокальське заводоуправління будівельних матеріалів» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 813/680/14 - без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич