Ухвала суду № 41724684, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14305/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» (далі - Позивач, ТОВ «ТЛ Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.07.2013 року №100270000/2013/400074/2 про коригування митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем необґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару, оскільки подані ТОВ «ТЛ Груп» документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, згідно з дилерським контрактом від 21.06.2012 року №TL-01/06 (далі - Контракт), укладеного між компанією «JNBK Corporation PTE LTD» (Продавець) та ТОВ «ТЛ Груп» (Дилер), Продавець продає, а Дилер придбає товар (автозапчастини) у відповідності з додатками до вказаного контракту на умовах DAP до складу в Києві.

На виконання умов даного контракту Позивачу згідно додатку №1.4 від 01.06.2013 року до дилерського контракту було поставлено товар та до Митниці подано декларацію митної вартості від 18.07.2013 року №100270000/2013/226074 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «ТЛ Груп» подані, зокрема, наступні документи: дилерський контракт №TL-01/06 від 21.06.2012 року з додатком №1.4 від 01.06.2013 року до нього; інвойс від 01.06.2013 року №J1306002; CMR від 09/07/2013 року №1078821/1; книжка МДП (Carnet TIR) від 15.07.2013 року №ХН68614879; пакувальний лист від 01.06.2013 року №PL1306002; сертифікат відповідності від 16.07.2013 року UA1.162.0153633-13; сертифікат про надходження товару №12538 від 13.06.2013 року. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, на виконання приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Позивачем було подано копію митної декларації країни відправлення №OD3J011296G від 27.10.2013 року, прайс-лист виробника товару від 01.09.2013 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів Відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; за умови якщо рахунок сплачений - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за умови здійснення страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013 року №100270000/2013/400074/2 з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість: товару №1/1 скориговано з 2,40 доларів США за одиницю товару до 4,24 доларів США за одиницю товару; товару №2/1 скориговано з 2,50 доларів США за одиницю товару до 4,24 доларів США за одиницю товару.

Як встановлено судом першої інстанції, у після здійснення коригування митної вартості, Позивачем подано нову митну декларацію №100270000/2013/226130 від 19.07.2013 року, а товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 52, 53, 54, 58 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за наявності можливості застосувати перший метод у зв'язку з достатністю поданих декларантом документів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення «коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності». У зв'язку з викладеним Відповідачем було зобов'язано ТОВ «ТЛ Груп» подати додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МК України.

Разом з тим, судовою колегією враховується наступне.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МК України).

Однак, судовою колегією враховується, що Відповідач не зазначив, які саме були підстави для висновку про наявність розбіжностей чи неточностей у поданих документах. При цьому наявність обґрунтованого висновку про такі обставини є обов'язковою передумовою для витребування у Позивача додаткових документів.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, у запереченнях проти позову Відповідач послався на те, що до вантажної митної декларації було додано прайс-лист на умовах DAP KIEV, що суперечить суті прайс-листа, який адресований необмеженій кількості покупців.

Зазначені доводи Відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, адже згідно п. 5 контракту № TL-01/06 від 21.06.2012 року Продавець зобов'язується самостійно здійснити поставку товару. Відповідно, визначення місця поставки є істотною обставиною, яка впливає на ціну запропонованого товару. У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначення у прайс-листі, адресованому потенційним покупцям з України місця поставки - м. Київ не суперечить суті прайс-листа.

Також, про що вірно зауважив Окружний адміністративний суд м. Києва, Відповідач послався на те, що згідно наданої Позивачем декларації країни відправлення - країною постачання є Литва. Разом з тим, зазвичай під час доставки товару в Україну з використанням морського транспорту розвантаження товару здійснюється із використанням порту м. Одеса.

Водночас, зі змісту умов поставки товару, визначених п. 5.3 контракту № TL-01/06 від 21.06.2012, вбачається, що за вказаним контрактом відправку товару міг здійснювати продавець із власного складу або його партнери і постачальники з їхніх складів.

З наведеного вбачається, що продавець, як особа, що взяла на себе зобов'язання здійснити доставку товару покупцю, міг самостійно визначати маршрут та спосіб доставки. Відповідно, посилання Митниці на те, що доставка товару Позивачу була здійснена через порт Литви, а не м. Одеса, не дають підстав для висновку про існування між продавцем та покупцем зв'язку, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому суд апеляційної інстанції повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції на неможливість здійснення коригування митної вартості на підставі, зокрема, даних експортної декларації країни відправлення від 01.06.2013 року, оскільки чинне законодавство не містить приписів про обов'язковість використання даних експортної декларації для визначення митної вартості товарів.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду м. Києва про відповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч. 3 ст. 53 МК України), а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.

Крім того, як вже зазначалося раніше, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12, від 11.09.2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.

Разом з тим, судова колегія вважає, що Відповідач, застосувавши метод 2г (резервний) визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.