Постанова № 41723599, 19.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року 12 год. 30 хв. Справа № 808/7716/14 ДО/808/838/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представника позивача Зверевої С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

до: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про: скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» (далі - позивач або ПАТ «Азовзагальмаш») звернулось з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач або Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) про визнання відсутнім податкового боргу зі сплати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності - земельного податку та орендної плати за земельні ділянки - за квітень 2014 року (з 14.04.2014 по 30.04.2014), за травень 2014 року та скасування податкової вимоги від 02.07.2014 № 3033-25 на суму 516567 грн. 69 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у відповідності до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у позивача відсутній обов'язок щодо сплати податку за користування земельними ділянками, оскільки усі земельні ділянки позивача розташовані на території міста Маріуполя, яке віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, перелік яких затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р. У зв'язку з чим вважає, що податкова вимога Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 02.07.2014 № 3033-25 винесена протиправно.

Під час судового розгляду проведено заміну первинного відповідача - Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с. 51).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та надала пояснення в їх обґрунтування, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких зазначає, що дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 зупинено, а отже позивач не може застосовувати положення статті 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» при сплаті податкових зобов'язань. Вважає, що податкова вимога винесена правомірно, податковий борг ПАТ «Азовзагальмаш» є узгодженим, а отже підстави для скасування вимоги відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2014 ПАТ «Азовзагальмаш» до Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, відповідно до якої підприємством самостійно нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік на загальну суму 5943183 грн. 90 коп., що підлягає сплаті рівними частками щомісяця з січня по листопад 2014 року у сумі 495265 грн. 33 коп. та у грудні 2014 року у сумі 495265 грн. 27 коп. (а.с. 12-14).

17.02.2014 позивачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, відповідно до якої ним самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку на 2014 рік у загальній сумі 433233 грн. 65 коп., що підлягає сплаті щомісяця рівними частками з січня по листопад 2014 року по 36102 грн. 81 коп. та 36102 грн. 74 коп. у грудні 2014 року (а.с. 7-8).

Згідно з Додатком № 1 до податкової декларації з орендної плати за землю, земельні ділянки, що орендує позивач, знаходяться на території м. Маріуполь Донецької області (а.с. 16-22).

02.07.2014 Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовано податкову вимогу № 3033-25, відповідно до якої сума узгодженого податкового боргу ПАТ «Азовзагальмаш» становить 516567 грн. 69 коп. (а.с. 6).

Вважаючи, що позивач звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, ПАТ «Азовзагальмаш» звернулось до суду.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума податкових зобов'язань з плати за землю самостійно визначені ПАТ «Азовзагальмаш» згідно поданих до податкової інспекції податкових декларацій з орендної плати за землю та з земельного податку за 2014 рік, проте не сплачені відповідачем у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом.

Пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З метою погашення податкового боргу, Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області вжила заходи передбачені статтею 59 Податкового кодексу України, а саме відповідачу була направлена податкова вимога форми «Ю» № 3033-25 від 02.07.2014.

Щодо посилання представника позивача на ту обставину, що позивач звільнений від сплати податку за користування земельними ділянками відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) від 02.09.2014 № 1669-VII.

Відповідно до вказаного Закону № 1669-VII, визначено дату початку проведення антитерористичної операції, а саме, відповідно до статті 1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

У відповідності до статті 6 Закону № 1669-VII, під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 10 Закону № 1669-VII врегульовано порядок підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме: протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Для забезпечення дії Закону № 1669-VII Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р дію Розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р зупинено.

Таким чином, на даний момент перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосовування положень Закону № 1669-VII.

Також, на сьогодні не розроблено порядок застосування вказаних у статті 6 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

За наведених обставин, та з урахуванням того, що позивачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, який є належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) в зоні антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що дії Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо винесення податкової вимоги № 3033-25 від 02.07.2014 є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству, наявність підстав для скасування сформованої податкової вимоги судом не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «Азовзагальмаш» не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 560 грн. 28 коп. (а.с. 2), стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М Каракуша