Ухвала суду № 41721605, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/16124/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року

у справі № 2а-13082/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2010 року № 0000162306/0, № 000172306/0 та від 23 квітня 2010 року № 000162306/1, № 000172306/1 з моменту їх винесення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09 лютого 2010 року № 0000162306/0, №000172306/0 та від 23 квітня 2010 року № 000162306/0/1, № 000172306/1. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесупльн6ого права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 33/1-23/06/23524007 від 29 січня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2009 року на загальну суму 10080,00 грн.; вимоги підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпунктів 12.1.1, 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 173382,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року на 63798,00 грн., за 4 квартал 2008 року на 109584,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових вартість наданих йому підрядних робіт ТОВ «Інженерні комунікації» (підрядником) у розмірі 255192,00 грн. згідно укладеного між сторонами договору № 25 від 21 березня 2008 року, оскільки на момент перевірки у позивача були відсутні належним чином оформлені у відповідності до норм у будівництві первинні документи, а саме: акт виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3; позивач неправомірно включив до складу валових витрат витрати по врегулюванню сумнівної заборгованості на загальну суму 438337,00 грн., оформлені позовами до суду, оскільки до перевірки не були надані ухвали суду щодо відкриття провадження у таких справах; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість у розмірі 10080,00 грн. по податковій накладній № 19 від 21 січня 2009 року, отриманій від ТОВ «Агротехнології-2007» на виконання усної угоди, оскільки відповідно до бази даних АІС ОР станом на дату складення акту перевірки ТОВ «Агротехнології-2007» має стан « 23» - фактична адреса не встановлена» та кількість працюючих 1 особа, тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що оспорюваний правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Агротехнології-2007», носить фіктивний характер і не спричиняє реального настання наслідків, а тому є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.

09 лютого 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162306/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 260073,00,00 грн., у тому числі: 173382,00 грн. - за основним платежем, 86691,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

09 лютого 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000172306/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 15120,00 грн., у тому числі: 10080,00 грн. - за основним платежем, 5040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була задоволена частково - залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 000172306/0 від 09 лютого 2010 року та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162306/0 від 09 лютого 2010 року в частині 109584,00 грн. податку на прибуток та 54792,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (за епізодом щодо врегулювання сумнівної заборгованості у сумі 438337,00 грн.).

23 квітня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акті перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000162306/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 95697,00 грн., у тому числі: 63798,00 грн. - за основним платежем, 31899,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

23 квітня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акті перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000172306/1 на аналогічну суму податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» правомірно включило до складу валових витрат 3 та 4 кварталів 2008 року вартість наданих йому робіт по прокладенню зовнішніх і внутрішніх мереж газопостачання згідно договору № 25 від 21 березня 2008 року, укладеного з ТОВ «Інженерні комунікації», з огляду фактичне виконання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, що не заперечувалось податковим органом, з урахуванням того, що типова форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» є обов'язковою лише при залученні бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, тоді як ані позивач, ані його контрагент не відносяться до таких підприємств, а бюджетні кошти при виконанні таких робіт не залучались; ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» правомірно включило до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість у сумі 10080,00 грн. згідно податкової накладної, отриманої від ТОВ «Агротехнології-2007», яке на дату виписування податкової накладної було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, оскільки реальність господарської операції підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», і запроваджено їх застосування з 01 липня 2002 року.

При цьому, пунктом 2 наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширено типові форми: № КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; № КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження виконаних підрядних робіт з прокладання зовнішніх і внутрішніх мереж газопостачання по вул. Васильківська, 16, ТОВ «Інженерні комунікації» виписало на адресу позивачу довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року за формою № КБ-3, яка є обов'язковою для усіх будівельних підприємств незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, за рахунок усіх джерел фінансування (арк. справи 48), та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 156 від 24 вересня 2008 року за узгодженою сторонами договору формою (арк. справи 49).

Оплата за виконані роботи була здійснена позивачем у повному обсязі у відповідності до умов статті 2 договору у квітні та жовтні 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 37219 від 11 квітня 2008 року та № 1217 від 30 вересня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що фактичне виконання сторонами умов договору податковим органом не заперечувалось.

З огляду на те, що типова форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» є обов'язковою лише при залученні бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, тоді як ані позивач, ані його контрагент не відносяться до таких підприємств, а бюджетні кошти при виконанні робіт, які були предметом договору №25 від 21 березня 2008 року, не залучались, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган безпідставно визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за вказаними господарськими операціями.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обставини щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Агротехнології-2007» не заперечувались.

Судами також було встановлено, що на дату виписування податкової накладної ТОВ «Агротехнології-2007» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган безпідставно визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за вказаними господарськими операціями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна