Ухвала суду № 41721287, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/71164/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Волошин В.М.,

за участю:

представника позивача - Радіщева В.О.,

представника відповідача - Бабія Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Каіл»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року

у справі № 2а/0270/957/11

за позовом Фермерського господарства «Каіл»

до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фермерське господарство «Каіл» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року № 0000013530/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ Вінницької області № 0000013530/0 від 17 лютого 2011 року. Стягнуто з державного бюджету України на користь ФГ «Каіл» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ФГ «Каіл», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100216205 форми № 2-РС на бланку серії НБ № 040935 ФГ «Каіл» 15 травня 2006 року було зареєстроване платником податку на додану вартість, 01 квітня 2009 року - зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування, дата початку дії свідоцтва - 01 квітня 2009 року (арк. справи 18), у якому вказано, що видами діяльності ФГ «Каіл» відповідно до КВЕД є: 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.42.0 - надання послуг у тваринництві; 01.12.0 - овочівництво, декоративне садівництво та вирощування розсадників; 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби.

ДПА у Вінницькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФГ «Каіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні правових відносин з платником податків ТОВ «Горизонт-5» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт № 9/3530-25495528 від 31 січня 2011 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пунктів 81.2, 81.7 пункту 81 статті 8, абзацу 3 підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період квітень-травень 2009 року на загальну суму 1325637,00 грн. (у тому числі: за квітень 2009 року - 1240134,00 грн., за травень 2009 року - 85503,00 грн.); завищено податок на додану вартість, який в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позитивне значення рядка 18.1 декларації з податку на додану вартість (скороченої)) у сумі 1207418,00 грн. (у тому числі: за квітень 2009 року - 1147666,00 грн., за травень 2009 року - 59752,00 грн.); занижено податок на додану вартість, який включається до валових витрат платника (від'ємне значення рядка 18.2 декларації з податку на додану вартість (скороченої)) у сумі 118219,00 грн. (у тому числі: за квітень 2009 року - 92468,00 грн., за травень 2009 року - 25751,00 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкових зобов'язань скорочений податкових декларація з податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року податок на додану вартість у загальній сумі 1325637,00 грн. по господарських операціях з передачі у власність ТОВ «Горизонт-5» (покупцю) незавершеного сільськогосподарського виробництва - посівів зернових культур, оскільки операції з передачі незавершеного виробництва сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим сільськогосподарським підприємствам є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і підлягають відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальній).

17 лютого 2011 року Крижопільська МДПІ Вінницької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000013530/0, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ФГ «Каіл» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1325637,00 грн. - за основним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що діяльність з вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництва за винагороду, або на договірній основі відносяться до видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на що позивач правомірно включив до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість № 1 (скороченої) податок на додану вартість по господарських операціями з продажу ТОВ «Горизонт-5» (покупцю) незавершеного сільськогосподарського виробництва - посівів зернових культур.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перелік товарів, встановлений УКТ ЗЕД, є вичерпним та не містить такого найменування сільськогосподарських товарів як посіви.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 81.7 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно положень підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори: а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях; б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, зокрема: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 був затверджений Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», до яких (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), крім іншого, відноситься діяльність з вирощування зернових та технічних культур (розділ, клас - 01.11, підклас - 01.11.0).

Відповідно до положень розділу ІІ «Продукти рослинного походження» Митного тарифу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пшениця і суміш пшениці та жита меслин) (код 1001 в розрізі підкодів), ячмінь (код 100300 в розрізі підкодів), кукурудза (код 1005 в розрізі підкодів), ріпак (код 1205 в розрізі підкодів), гірчиця (код 120750 в розрізі підкодів) є сільськогосподарськими товарами, зазначеними у групах 10, 12 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметами договорів купівлі-продажу майна (незавершеного сільськогосподарського виробництва) № 26 від 26 січня 2009 року та № 28 від 22 травня 2009 року, укладених між ФГ «Каіл» (продавцем) та ТОВ «Горизонт-5» (покупцем), були посіви: озимого ячменю (105,24 га), озимої пшениці (694 га), озимого ріпаку (401 га), ярої пшениці (62 га), ярого ячменю (505 га), гірчиці (1292 га) та кукурудзи (310 га).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість № 1 (скороченої) податок на додану вартість по господарських операціями з продажу ТОВ «Горизонт-5» (покупцю) незавершеного сільськогосподарського виробництва - посівів зернових культур, які відносяться до сільськогосподарських товарів, зазначених у групах 10, 12 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України».

Крім іншого, ДПА України у листі від 28 січня 2003 року № 1399/7/15-3317 «Щодо окремих питань по справлянню податку на додану вартість» повідомила, що у разі продажу (закупівлі) сільськогосподарським підприємством об'єктів незавершеного виробництва (засіяне поле або врожай на корені (без земельної ділянки)), то такі операції при виконанні вимог чинного законодавства відображаються у спецдекларації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Каіл» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна