Постанова № 41721228, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2014 р. м. Київ К/800/38873/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів Бутенка В.І.,

Весельської Т.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас» (далі - ТзОВ «Тарас») про стягнення адміністративно-господарських санкції та пені за касаційною скаргою представника позивача на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року представник Фонду звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з ТзОВ «Тарас» адміністративно-господарські санкції у розмірі 6810,72 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 80,24 грн. пені за порушення термінів їх сплати.

Посилався на те, що відповідачем в порушення частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) не виконано нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та не забезпечено працевлаштування у 2012 році осіб-інвалідів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що відповідач порушив вимоги статті 18 Закону № 875-ХII, оскільки звіти про наявність вакансій для інвалідів за формою № 3-ПН з січня по червень 2012 року не подавав.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТзОВ «Тарас» у 2012 році вживало усіх можливих заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому не може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону № 875-ХІІ.

З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

При цьому, як зазначено у частині другій цієї норми, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У випадку, коли середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативами, передбаченим статтею 19 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (стаття 20 Закону № 875-ХІІ у редакції Закону України від 23.02.2006 року № 3483-ІV).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 вище згаданого Закону).

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, за 2012 рік середньооблікова численність працівників ТзОВ «Тарас» складає 14 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить одна особа. Проте, у продовж 2012 року інвалід не був працевлаштований в товаристві і воно не сплатило до 15 квітня 2013 року адміністративно-господарські санкції.

Висновок судів про те, що ТзОВ «Тарас» ужило всіх можливих заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, є помилковим.

За правилами частини четвертої статті 20 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказами Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, від 10 лютого 2007 року № 42 затверджено форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Згідно матеріалів справи, ТзОВ «Тарас» з січня по червень 2012 року звіт форми № 3-ПН до центу зайнятості не подавало, що свідчить про не інформування цього органу щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів та порушення вимог, передбачених статтями 19, 20 Закону № 875-ХІІ., тому Фондом правомірно заявлено позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, яка розрахована з 16.04. по 13.06.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року.

Ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас» на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 6810,72 грн. та пеню у розмірі 80,24 грн., нараховану за період з 16 квітня по 13 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

Т.Ф. Весельська