Ухвала суду № 41721194, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/53263/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Смірнової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Рені-Лайн»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року

у справі № 2-а-8976/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Рені-Лайн»

до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0007372301/0 від 21 липня 2008 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі Одеської області № 0007372301/0 від 21 липня 2008 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Рені-Лайн», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Ренійському районі Одеської області ДПС, посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ренійському районі Одеської області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Рені-Лайн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень місяць 2008 року, за результатами якої був складений акт № 329/23-22478794 від 21 липня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого суб'єктом господарювання завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2008 року на 900199,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2008 року податок на додану вартість, сплачений митним органам за отримані імпортних товарів (обладнання для будівництва зернового комплексу) від нерезидента - Фірми «Chief Industries. Inc» (США) на підставі контракту про продажу та купівлю від 18 жовтня 2007 року № 1260_8/1 (з урахуванням додатків) згідно вантажних митних декларацій: №506000002/8/11000900 від 22 квітня 2008 року, №506000002/8/11000901 від 22 квітня 2008 року та №506000002/8/11000908 від 23 квітня 2008 року, оскільки у періоді, який перевірявся, товариство здійснювало операції з надання послуг по транзитному вантажу, які звільнені від оподаткування відповідно до вимог пункту 5.12 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 900199,00 грн., задекларованого у рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року.

21 липня 2008 року ДПІ у Ренійському районі Одеської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007372301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в», підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Рені-Лайн» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2008 року на 90199,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що імпортоване у квітні 2008 року обладнання придбавалося позивачем з метою надання послуг із заготівлі, прийому, збереженню, перевантаженню зерна зі складу або автотранспорту на борт судна, виробництва комбікорму (пункт 3.1 бізнес-плану інвестиційного проекту у ВЕЗ «Рені»), які не звільняються від оподаткуванням податком на додану вартість згідно положень пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, суд виходив з того, що позивач не використовував та не міг використовувати у своїй діяльності обладнання, імпортоване ним у квітні 2008 року для другої черги пускового комплексу № 2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту», оскільки обладнання монтувалось у травні 2008 року, а сам комплекс був введений в експлуатацію у вересні 2008 року, що підтверджено актом державної приймальної комісії від 18 вересня 2008 року, з огляду на що позивач не повинен був використовувати принцип питомої ваги при визначенні суми податкового кредиту за квітень у відповідності до положень підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки зерновий комплекс лише частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково - в операціях, які звільнені від оподаткування, то згідно з вимогами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включається та частка оплаченого податку при його виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких робіт (товарів, послуг) в оподатковуваних операціях.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що будівництво другої черги пускового комплексу № 2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту» являється складовою частиною об'єкта «Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів», тобто є складовою частиною процесу перевалки зерна, з огляду на що операції з придбання імпортних товарів (робіт, послуг) для будівництва другої черги пускового комплексу № 2 звільняються від оподаткування податком на додану вартість в силу положень пункту 5.15 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 статуту ТОВ «Рені-Лайн» (т.1 арк. справи 21-28) та довідки Головного управління статистики в Одеській області № 1895 (т.1 арк. справи 19) основним видом діяльності позивача є, зокрема, будівництво та експлуатація комплексів щодо транспортного оброблення вантажів.

Згідно з пунктом 3.1 бізнес-плану інвестиційного проекту у ВЕЗ «Рені», метою будівництва та метою комплексу є надання послуг із заготівлі, прийому, зберіганню, перевантаженню зерна, виробництво комбікормів. Вказані операції не являються такими, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, імпортоване згідно вказаних вище вантажних митних декларацій обладнання надійшло на митну територію України 22 та 23 квітня 2008 року та обліковувалось у бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 «Незавершене капітальне будівництво». Друга черга пускового комплексу №2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту» була побудована на підставі договору підряду №9 від 04 жовтня 2007 року (т.1 арк. справи 121-123), контракту №17/10-2007 від 17 жовтня 2007 року (т.1 арк. справи 130-135), обладнання монтувалось у травні 2008 року (довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року (ф. № КБ-3), акти прийняття виконаних робіт за травень 2008 року (ф. № КБ-2в), відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1/1 (ф. № 4а) - т.1 арк. справи 124-129,138-143), сам комплекс був прийнятий та введений в експлуатацію у вересні 2008 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18 вересня 2008 року (т.1 арк. справи 81-85), розпорядженням Ренійської РДА від 07 жовтня 2008 року №442/А-2008 про затвердження акту державної приймальної комісії (т.1 арк. справи 90), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31 жовтня 2008 року (т.1 арк. справи 91), актом ТОВ «Рені-Лайн» про введення в експлуатацію основних засобів від 30 грудня 2008 року (т.1 арк. справи 86-89).

Згідно довідки ТОВ «Рені-Лайн» від 12 серпня 2009 року (т.1 арк. справи 117), довідки ДП «Ренійський морський торговельний порт» від 07 серпня 2009 року №1/11-15 (т.1 арк. справи 144) у квітні 2008 року позивач надавав послуги на обладнанні першої черги пускового комплексу по перевантаженню зерна, введеного в експлуатацію 01 листопада 2002 року (акт державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкта до експлуатації від 01 листопада 2002 року - т.1 арк. справи 145) та другої черги пускового комплексу по перевантаженню зерна, введеного в експлуатацію 10 квітня 2003 року (акт державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкта до експлуатації від 10 квітня 2003 року - т.1 арк. справи 146), а імпортоване обладнання за контрактом від 06 грудня 2007 року №1260_8/1 не використовувалось в технічних операціях з вантажами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не використовував та не міг використовувати імпортоване у квітні 2008 року обладнання при наданні ним у квітні 2008 року послуг, які оподатковуються податком на додану вартість та які звільнені від оподаткування податокм на додану вартість, з огляду на що не повинен був застосовувати принцип питомої ваги при визначені суми податкового кредиту за вказаний податковий період за такими господарськими операціями.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пунктом 5.15 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

З огляду на те, що операції з придбання товарів (робіт, послуг) для будівництва другої черги пускового комплексу № 2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту» не є такими, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість у розумінні положень пункту 5.15 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а також зважаючи на те, що у квітні 2008 року імпортоване обладнання не використовувалось та не могло використовуватися в господарській діяльності позивача з огляду на дату введення другої черги пускового комплексу № 2 в експлуатацію - 19 вересня 2008 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту квітня 2008 року за такими операціями та, як наслідок, безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 року оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна