Ухвала суду № 41721101, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/31549/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

секретар Волошин В.М.

за участю:

представників позивача - Пасенка С.А., Кацевича В.К.,

представника відповідача - Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВАНТА»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі № 2а-402/10/0370 (№ 19598/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВАНТА»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВАНТА» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21 жовтня 2009 року № 0005322303.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано рішення Луцької ОДПІ від 21 жовтня 2009 року № 0005322303 про застосування до ТОВ «Торговий дім «АВАНТА» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10813,66 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «Торговий дім «АВАНТА» 3,40 грн. судового збору та 105,60 грн. зайво сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Торговий дім «АВАНТА», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Львівській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 16, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Торговий дім «АВАНТА», за результатами якої складений акт від 28 вересня 2009 року на бланку № 013431 (зареєстрований в Луцькій ОДПІ за № 13/01/23/35495114).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у неведенні господарською одиницею позивача обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 5406,83 грн. (на момент перевірки накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні не надані).

21 жовтня 2009 року Луцька ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0005322303, яким згідно зі статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Торговий дім «АВАНТА» штрафні (фінансові) санкції у сумі 10813,66 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення, з урахуванням того, що ненадання накладних продавцем позивача у момент перевірки, спричинене зберіганням первинних бухгалтерських документів в бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за іншою адресою, не свідчить про неведення суб'єктом підприємницької діяльності обліку товарних запасів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що документи, які підтверджують оприбуткування товарних запасів, не було надано перевіряючим під час перевірки.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Стандарту про порядок приймання, відпуску товарно-матеріальних цінностей та їх документального оформлення у торговельній мережі ТОВ «Торговий Дім «Аванта», затвердженого наказом генерального директора товариства № 51 від 26 серпня 2009 року, після оприбуткування товарно-матеріальних цінностей накладні та інші документи щодня передаються директору і зберігаються в окремій папці; ці документи разом із реєстром накладних передається в централізовану бухгалтерію у терміни, визначені для подання товарних звітів структурними підрозділами.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не заперечувався факт відсутності за місцем реалізації товару первинних документів, що підтверджують його придбання, оскільки такі первинній документи були передані їх в бухгалтерію, що знаходиться за юридичною адресою позивача: м. Луцьк, пров. Макарова, 5.

Як вбачається з матеріалів справи, вся продукція, яка була зазначена у додатку до акту перевірки - відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 28 вересня 2009 року - як необлікована, на суму 5406,83 грн. придбавалась позивачем у постачальників, надходила на склад магазину, що розташований за адресою: Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 16, і обліковувалась згідно належним чином оформлених первинних документів, які передавались в бухгалтерію.

Матеріали справи містять також копії видаткових та податкових накладних: від 05 серпня 2009 року №288649, від 02 вересня 2009 року № ЛДЦ-24321, № 24321, від 14 вересня 2009 року №РН-32-026557, №26546/5320, від 25 вересня 2009 року №305078; внутрішніх накладних №32444/К 20, №38538/К 20 від 19 червня 2009 року та 02 липня 2009 року; видаткову накладну №14354 від 20 травня 2009 року, товарно-транспортну та податкову накладні від 09 вересня 2009 року № 02483 та № 090905014 (арк. справ 34-64), номенклатура товарів у яких відповідає номенклатурі товарів, вказаних у відомості не оприбуткованих товарів, яка є додатком № 3 до акту перевірки (арк. справи 9-10).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним рішення, з огляду на ведення позивачем обліку товарних запасів у відповідності до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з урахуванням облікової політики підприємства, зокрема, щодо зберіганням первинних бухгалтерських документів в бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за іншою адресою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВАНТА» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна