Ухвала суду № 41720921, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/37380/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Іваненко Я.Л.

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці Міндоходів про скасування наказів, поновлення на роботі,-

встановила:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Київської обласної митниці про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної митної служби України від 12.03.2011 №391-к «Про припинення перебування на державній службі». Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого відділу митного оформлення №7 Київської митниці з 13 березня 2011 року. Стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 138011,28 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з липня 1997 року працює в митних органах України та прийняв Присягу державного службовця. З жовтня 2010 року позивач займав посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №7 Київської обласної митниці.

Наказом начальника Київської обласної митниці від 05.02.2011 № 115, з метою всебічного та об`єктивного з`ясування обставин невиконання або неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами відділу митного оформлення №7 Київської обласної митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення багажу пасажирів, що відлітали до Німеччини рейсом № 2547 «Бориспіль-Мюнхен», призначено проведення службового розслідування та визначено склад членів комісії.

Наказом Державної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» від 12.03.2011 №391-к за порушення Присяги державного службовця, відповідно до вимог до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» було припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_2 та звільнено його із займаної посади.

Підставою винесення наказу про припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади слугувало подання про звільнення та акт службового розслідування від 23 лютого 2011 року № 03/2011.

За наслідками службового розслідування встановлено, що старшим інспектором відділу митного оформлення №7 ОСОБА_2 порушено пункти 19.2, 19.3 «Тимчасового порядку здійснення митного контролю й митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами», затвердженого наказом Київської обласної митниці від 14.01.2011 №30, а також пункти 2.3, 2.9, 2.10 Посадової інструкції, тобто вчинено дисциплінарне правопорушення передбачене пунктом 1 статті 22 «Дисциплінарного статуту митної служби України». Пунктом 3 розділу 7 Акта службового розслідування запропоновано «за вчинення дисциплінарного правопорушення застосувати до старшого інспектора відділу митного оформлення № 7 ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи характер правопорушення та обставини, за яких його вчинено, відповідачем правомірно було застосовано до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді припинення перебування на державній службі відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ними не регулюється, - Законом України «Про державну службу». Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України. Норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 зазначеного Закону є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим. Розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Також необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Згідно статті 17 вищенаведеного Закону під прийняттям Присяги передбачено: вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Отже, виходячи з вищенаведеного, звільнення за порушення Присяги можливо лише в разі невиконання особою обов'язків, передбачених статтею 17 Закону України «Про державну службу».

В свою ж чергу, приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що оскаржуваний наказ Державної митної служби від 12 березня 2011 року №391-к «Про припинення перебування на державній службі» не конкретизує вчинення позивачем порушення, яке можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Враховуючи, що в оскаржуваному наказі вказано, що позивач порушив Присягу державного службовця, що стало можливим внаслідок несумлінного виконання ним своїх службових обов'язків та недотримання законодавства з питань митної справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що припинення державної служби за цих обставин не передбачено законодавством, яке було застосовано відповідачем.

Разом з тим, застосувавши за вчинення дій положення пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги), які кваліфіковані як неналежне (несумлінне) виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Згідно положень статті 408 Митного кодексу України, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України відповідачем не мотивовано.

Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права також висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 травня 2013 року по справі №21-403а12.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення позивача в митних органах України, оскільки відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_2 Присяги державного службовця, не виконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваного наказу Державної митної служби України №391-к від 12.03.2011 про припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2 та поновлення його на посаді з стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці Міндоходів про скасування наказів, поновлення на роботі - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

Я.Л. Іваненко