Ухвала суду № 41720717, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 552/5346/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 17.09.2014р. по справі № 552/5346/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава ( далі - відповідач) про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Полтава неправомірними та зобов»язання відповідача припинити стягувати податок з його щомісячного грошового утримання і повернути безпідставно стягнуті податки з цього утримання, починаючи з 01.07.2014 року.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.09.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено .

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава діяло в межах чинного законодавства, тому підстави для визнання їх дій неправомірними відсутні та відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов»язання відповідача припинити стягувати податок з його щомісячного грошового утримання і повернути безпідставно стягнуті податки з цього утримання, починаючи з 01.07.2014 року, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 04 червня 1993 року працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області.

02 грудня 2010 року позивач звільнений з посади відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2764-УІ від 02.12.2010 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава від 07.07.2014 року довело до відома ОСОБА_1, що з 01.07.2014 року відповідно до п.п. 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду чи бюджету, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць підлягають оподаткуванню в частині такого перевищення.

Також, 21.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив припинити стягувати податок з його утримання.

Листом від 06.08.2014 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава в задоволенні його заяви було відмовлено.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, колегія суддів зазначає:

У відповідності до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України визначено. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання. отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. (Пункт 164.2 статті 164 доповнено пунктом 164.2.19 згідно із п.4 Розділу І Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».)

Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу VI Закону № 1166-УІІ зміни щодо оподаткування фізичних осіб набирають чинності з 01 липня 2014 року (абзац другий пункту 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1200-VII від 10.04.2014 року, з урахуванням змін, внесених Законом №1588-УП від 04.07.2014).

Колегія суддів зазначає, що ставка податку визначається за нормами статті 167 ПКУ, яка становить 15% бази оподаткування, якщо не досягає десяти мінімальних зарплат на 1 січня звітного року. Для суми, що перевищує 10 мінімальних заробітних плат застосовується ставка 17%.

З огляду на викладене, управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві не чинило протиправних дій проти позивача, оскільки щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 нараховане та виплачується у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства.

Аналіз викладеного свідчить, що управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві нараховане та виплачується щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтава діяло в межах чинного законодавства, тому підстави для визнання їх дій неправомірними відсутні та відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов»язання відповідача припинити стягувати податок з його щомісячного грошового утримання і повернути безпідставно стягнуті податки з цього утримання, починаючи з 01.07.2014 року

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 - необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 17.09.2014р. по справі № 552/5346/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.