Ухвала суду № 41720491, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4372/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гонконг-Інгланд-Кепітал» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гонконг-Інгланд-Кепітал» (далі - Позивач, Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0002752230.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки від 01.11.2013 року № 2396/15-53-22-3/38643334, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем п.198.1 та п.198.6 ст.198 ПК України, що виразилось у включенні до податкового кредиту з ПДВ суми за податковою накладною ПП «СРК БУДМАРИН», яку не було надано до перевірки. Отже перевіряючими зроблено висновок про завищення від'ємного значення податку на додану вартість внаслідок безтоварності відповідної господарської операції. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому представник відповідача не зміг пояснити причин неврахування наданої до податкової інспекції податкової накладної та тверджень податкового органу щодо її відсутності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.11.2013 року № 0002752230.

ДПІ на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що на підставі направлень від 14.10.2013 року №000869/760, 870/761, наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 14.10.2013 року № 932, згідно з п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України співробітниками податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 157 тис. грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за серпень 2013 року (вх. № 9058948256 від 20.09.2013 р.), за результатами якої складений акт від 01.11.2013 року № 2396/15-53-22-3/38643334.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» завищено від'ємне значення ПДВ у червні 2013 року на суму 157062,45 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0002752230, яким Підприємству зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 157062 грн.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» надало в порядку адміністративного оскарження заперечення до акту перевірки та скарги не спірне податкове повідомлення-рішення, які були залишені без задоволення, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що між ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» та ПП «СРК БУДМАРИН» укладений Генеральний контракт на реконструкцію від 22.05.2013 року, відповідно до якого ПП «СРК БУДМАРИН» зобов'язалося здійснити реконструкцію будівлі (будівельні роботи «під ключ»).

22 травня 2013 року сторонами підписаний акт приймання-передачі Технічного завдання на розробку Проектної документації по реконструкції будівлі (Додаток № 1 до Генерального контракту) та Графік проведення будівельних робіт та їх фінансування (Додаток № 2 до Генерального контракту).

Відповідно до п. 3.9 Генерального контракту позивач зобов'язаний здійснювати оплату Виконавцю по Графіку платежів на умовах авансових внесків: 50% від розміру платежу, зазначеного в графіку - в перший банківський день місяця, але не раніше дати прийняття звіту про витрачену суму попереднього платежу; 50% від розміру платежу, зазначеного у Графіку - в одинадцятий банківський день місяця, але не раніше дати прийняття звіту про витрачену суму попереднього платежу.

31 липня 2013 року сторони Контракту підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року (форма КБ-2), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень (форма КБ-3), підсумкову відомість ресурсів.

Після отримання звіту про витрачену суму попереднього плату та відповідно до графіку платежів 05 серпня 2013 року позивач здійснив авансовий платіж на користь «СРК БУДМАРИН» в сумі 942 374,70 грн., у т.ч. ПДВ - 157 062,45 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» за 05.08.2013 року, а ПП «СРК БУДМАРИН» була виписана та надана податкова накладна № 1 від 05.08.2013 року на суму 157 062,45 грн., яка була віднесено позивачем до податкового кредиту з ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки від 01.11.2013 року № 2396/15-53-22-3/38643334, податкова накладна № 1 від 05.08.2013 року на суму 157 062,45 грн. до перевірки не надавалася, чим обумовлений висновок перевіряючих про порушення позивачем вимог ст. 198 ПК України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна надавалася позивачем разом із запереченнями до акту перевірки від 12.11.2013 року № 12-11/13-1-юр., скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення вих. № 02-12/13/1-юр. від 02.12.2013 року та повторною скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення вих. № 12-03/14/1-юр. від 12.03.2014 року.

У рішеннях ГУ Міндоходів в Одеській області та Міндоходів України про результати розгляду первинної та повторної скарг від 31.01.2014 року № 262/10/15-32-10-02-07 та від 31.03.2014 року № 5648/6/94-99-10-01-15 даний факт не відображений.

Разом з тим, контролюючим органом зазначено, що податкову накладну до перевірки не представлено, як і акти ф. КБ-2 та КБ-3. При цьому, згідно переліків додатків до скарг, відповідні акти та інші первинні документи надавалися позивачем у обсязі, достатньому для вирішення правильності нарахування спірного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивачем були надані копії Генерального контракту, податкової накладної № 1 від 05.09.2013 року, виписки по особовому рахунку за 05.08.2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за липень 2013 року ф. КБ-2, акту прийомки виконаних робіт за липень 2013 року ф. КБ-2в, підсумкової відомості ресурсів за липень 2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року ф. КБ-2, акту прийомки виконаних робіт за вересень 2013 року ф. КБ-2в, які також наявні в матеріалах справи.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом першої інстанції вірно визначено, що оскільки списання коштів за авансовими платежами з банківських рахунків стало першою подією, у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України позивачем правомірно віднесено в серпні 2013 року до складу податкового кредиту суму 157 062,45 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 05.08.2013 року.

Апелянтом не надано оцінки первинним документам, які підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому безпідставно зазначено про ненадання таких документів до перевірки і не зазначено про причини їх неврахування при розгляді заперечень на акт перевірки та скарг на спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, контролюючим органом не досліджено матеріали скарг та доданих до них документів, що, в свою чергу, призвело до необґрунтованих та неправомірних висновків по суті спірних відносин та порушень прав позивача.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що доводи перевіряючих щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

Встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентом ПП «СРК БУДМАРИН», дотримання ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал»» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на акт попередньої перевірки ТОВ «Гонконг-Інгланд-Кепітал» від 23.09.2013 року № 1763/15-53-22-3/38643334, оскільки останній не використовувався при проведенні перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 157 000 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за серпень 2013 року, та не покладений в основу акту перевірки від 01.11.2013 року № 2396/15-53-22-3/38643334, про що сам представник відповідача не заперечував в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький