Ухвала суду № 41720480, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4870/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелеватормлинмонтаж» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000862200,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецелеватормлинмонтаж» (далі - Позивач, Товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0000862200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за березень 2014 року правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, що підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим висновок ДПІ є необґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник відповідача ДПІ у Біляївському районі заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.08.2014 року № 0000862200.

ДПІ у Біляївському районі на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову від 29.09.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спецелеватормлинмонтаж».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Біляївському районі Одеської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спецелеватормлинмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РАЙЗ ОД» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 21.07.2014 року №1236/22/32012515, на підставі якого було встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 19 180,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п. 198 ст. 198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки 12.08.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000862200 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 19 180,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 9 590,00 грн.

Представник позивача не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів з боку контрагента ТОВ «РАЙЗ ОД» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

ДПІ зазначено, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й були формально сплачені та підтверджені наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «РАЙЗ ОД» був укладений договір купівлі-продажу від 03.03.2014 року №03/14, фактичне виконання якого підтверджується видатковою накладною від 14.03.2014 року №РН-РО01336, карткою складського обліку матеріалів №5, податковою накладною, технічним паспортом на поставлену продукцію. Вартість проданих позивачу товарів була повністю сплачена на користь продавця, у тому числі ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення та банківською випискою.

Фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Апелянт вважає зазначені докази недостатніми для підтвердження фактичного виконання договорів поставки товарів від контрагентів позивача.

Колегія суддів вважає помилковим вказаний висновок апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції вірно визначено, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Крім того, на підтвердження факту існування конвеєрів стрічкових представником позивача наданий договір на перевезення цих матеріалів від 12.03.2014 року №1, акт приймання виконаних робіт від 14.03.2014 року, договір відповідального зберігання цього обладнання від 12.03.2014 року №12/03, акт приймання-передачі майна від 14.03.2014 року, наряд-допуск на роботу з цим обладнанням, копію ТТН від 14.03.2014 року №13361 на перевезення цього вантажу від постачальника до позивача.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.11.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький