Рішення № 41720302, 18.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4541/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Державного підприємства Міністерства оборони України "Макарівський завод залізобетонних виробів" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Каневський О.Є. (дов. № 220/735/д від 28.11.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Державного підприємства Міністерства оборони України "Макарівський завод залізобетонних виробів" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про надання послуг з постачання господарсько-питної води та водовідведення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.11.2014.

Ухвалою від 04.11.2014 розгляд справи було відкладено на 18.11.2014.

В судовому засіданні 18.11.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 18.11.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.01.2010 між Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району (виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Макарівський завод залізобетонних виробів" (споживач) було укладено договір про надання послуг з постачання господарсько-питної води та водовідведення № 42. Строк дії договору було встановлено до 31.12.2010.

Згодом, сторонами було укладено аналогічні договори від 01.01.2011 та від 01.01.2012 на 2011 та 2012 роки відповідно.

За умовами вказаних договорів виконавець зобов'язався надавати споживачеві послуги з постачання господарсько-питної води та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги згідно рахунків, виставлених виконавцем.

Договорами встановлено, що послуги надаються згідно МО України № 85 від 29.03.1994 за встановленими нормами та лімітами.

Сторони погодили, що споживач здійснює оплату за отримані послуги шляхом перерахунку коштів на рахунок виконавця згідно представленого ним рахунку на протязі 10 діб з моменту його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу відповідно до рахунків за період з квітня 2011 року по жовтень 2012 року послуг на загальну суму 3127,23 грн, які було оплачено відповідачем лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 2925,91 грн. Вказаний факт підтверджується копіями відповідних рахунків та довідкою-розрахунком, підписаною начальником та головним бухгалтером позивача (містяться в матеріалах справи).

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, що, зокрема, підтверджується відсутністю скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов'язання з оплати послуг не виконав.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, проте вона залишена відповідачем без задоволення (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що в ухвалі про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач не надав суду ані відзиву, ані доказів сплати боргу.

Відтак, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача суми боргу - 2925,91 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Макарівський завод залізобетонних виробів" (код ЄДРПОУ 08476587) на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (код ЄДРПОУ 24964524) 2925,91 грн боргу, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 01.12.2014

Суддя А.Ф. Черногуз