Рішення № 4171988, 14.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа№ 17/130

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДП “ВІП” Українсько-польського спільного підприємства ТзОВ “Полук”, м. Пустомити

до відповідача: ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м. Львів

про: стягнення 2 658,09 грн.

Представники :

Від позивача: П’ятницька В.М –директор (Наказ №1 від 04.07.2002р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДП “ВІП” Українсько-польського спільного підприємства ТзОВ “Полук”, м. Пустомити до ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт”, м. Львів про стягнення 2 658,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.07.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.01.2005р. між сторонами у справі укладено Договір №8-В/2005, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання передати у встановлені строки у власність відповідача панчішно-шкарпеткові вироби, а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти вказаний товар та оплатити за нього певну грошову суму, що буде визначатись на підставі накладних.

На виконання договірних зобов’язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 183,91грн., що підтверджується Видатковою накладною №436 від 15.09.2008р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Згідно із вимогами п. 2.2. Договору, розрахунки за отриманий товар відповідач зобов’язувався здійснити не пізніше 1-го банківського дня з дня його передачі.

У відповідності до п. 2.3. Договору у випадку не оплати товару, згідно п.2.2. Договору, відповідач зобов’язався протягом 3 календарних днів повернути отриманий товар позивачу своїми силами та за власні кошти.

Як зазначається у позовній заяві, у визначені договором строки товар відповідачем не оплачено та не повернуто.

26.02.2009р. позивач направив на адресу ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт” Претензію б/н від 16.02.2009р. із вимогою сплатити заборгованість за переданий товар. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

За неналежне виконання зобов’язань щодо оплати (п. 2.2.) та повернення (п.2.3.) товару на підставі п.п. 6.2., 6.3. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 100% від вартості отриманого але неоплаченого товару. Згідно розрахунку позовних вимог сума пені становить 140,64грн., сума штрафу — 1 183,91грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 132,13 грн. інфляційних втрат та 17,51 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 2 658,09грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати боргу суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 , 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ДП ТзОВ “УРС “Єврогурт” (79000, м. Львів, вул. Каховська, 34. Код ЄДРПОУ 20826400) на користь ДП “ВІП” Українсько-польського спільного підприємства ТзОВ “Полук” (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Фабрична, 13/10. Код ЄДРПОУ 32115858) 1 183,91грн. боргу, 140,64грн., пені, 1 183,91грн. штрафу, 132,13 грн. інфляційних втрат, 17,51 грн. 3% річних, всього –2 658,09грн.; 102,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя