Рішення № 4171902, 13.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/239

13.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Козак»

До Київської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про визнання недійсним п. 4.3. договору оренди земельної

ділянки від 19.02.2008р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Піліпенко Д.О. – по дов. № б/н від 07.05.2009р.

Від відповідача Шадевська Ж. Е. . –по дов. № 225-КР-530 від 18.05.2009р.

Від третьої особи Сторожук А.В –по дов. №06-34/26676 від 10.07.2008р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Козак»до Київської міської ради про визнання недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. за № 405 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.02.2008р. за № 63-6-00479: «у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установлений законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням КМР, зазначеного у п.1.1 договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 4.3 договору суперечить положенням чинного законодаства та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вважає, що відсутні підстави для визнання пункту 4.3. договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки згаданий пункт договору дублює п. 7 ст. 28 рішення № 457/1867 від 15.07.2004р. і підписуючи договір позивач тим самим погодився з його умовами повністю, а тому просить в позові відмовити повністю.

Третя особа в наданих суду письмових поясненнях проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007р. № 972/1633 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування бази овоче-фруктосховища на вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі м. Києва»передано товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»у довгострокову оренду до 20.04.2031р. земельну ділянку площею 3 га для експлуатації та обслуговування бази овоче-фруктосховища на вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі м. Києва.

19.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Козак»(Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007р. №609/1270, за актом приймання-передачі передає, Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі Об’єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. за № 405, та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у Книзі записів державної реєстрації договорів від 22.02.2008р. за № 69-6-00479.

Згідно п. 2.1. Договору об’єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування –вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва;

- розмір –1,2983 кв. м.;

- цільове призначення –для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу;

- кадастровий номер – 8 000 000 000:90:003:0031.

З акту приймання-передачі від 22.02.2008р. вбачається, що Орендар прийняв в користування визначену Договором земельну ділянку.

Відповідно до пункту 4.2. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 6 % від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що позивач вважає, що пункт 4.3. Договору суперечить положенням чинного законодавства України та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної адміністрації.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього в статті 15 зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об’єкта оренди та інші.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що «у випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішення КМР, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

З вищенаведених норм слідує, що в укладеному договорі не може бути встановлено зобов’язання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобов’язань. Тобто сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний пункт 4.3. Договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання вже відбулась.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, що платіж вказаний в п. 4.3. Договору оренди землі встановлений рішенням Київської міської ради від 15.07.2004р. № 457/1867 до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів , якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно п. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Козак»задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.Т. за №405 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.02.2008р. за № 63-6-00479.

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Козак»(м. Київ, вул. Ревуцького, 40, код ЄДРПОУ 25400096) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя

Т.Ю.Трофименко