Ухвала суду № 41715988, 22.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.справа № 2а-5602/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В.М

представників сторін:

позивача : - Шаповал М.Г. дов. від 20.03.12р. №03/21;

відповідача: - Шрамко І.В. дов. від 03.02.12р. №3229/10/10-16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у справі № 2а-5602/09/0470

за позовом Криворізької районної спілки споживчих товариств

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька районна спілка споживчих товариств звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі (далі -Південна МДПІ у м.Кривому Розі) від 10 березня 2009 р. № 0000561503/0, №0000571503/0, № 0000581503/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у справі № 2а-5602/09/0470 (суддя Олійник В. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що у контролюючого органу не було законних підстав застосовувати до позивача штрафні санкції за затримку граничних строків сплати задекларованих сум податкових зобов'язань. Штраф позивачу нарахований пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Не погодившись з постановою суду, Південною МДПІ у м.Кривому Розі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у справі № 2а-5602/09/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував порядку погашення заборгованості та того, що термін давності стосується лише податкових зобов'язань, які визначаються податковим органом у випадках, передбачених п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, в процесі судового розгляду надали свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Представник заявника апеляційної скарги просив скаргу задовольнити з підстав, зазначених в скарзі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Південною МДПІ у м.Кривому Розі проведено невиїзну документальну перевірку Криворізької районної спілки споживчих товариств з питання дотримання граничних строків слати до бюджету земельного податку за період 2005р., 2006 р, 2008 р., за результатами якої 23.02.2009 р. складено акт № 38/153/01747014 (а.с.8-10).

Даною перевіркою встановлено порушення Криворізькою районною спілкою споживчих товариств ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: підприємством порушено граничні строки сплати до бюджету суми узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку.

10.03.2009 р. на підставі акту перевірки Південною МДПІ у м.Кривому Розі і відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняті податкові повідомлення-рішення (а. с.13-15).:

- № 0000561503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій по сплаті земельного податку за затримку платежу на 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 4803,83 грн. у розмірі 10 % та становить 480, 38 грн.,

- № 0000571503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій за затримку платежу на 89 календарних днів 8156,07 грн. у розмірі 20 % та становить 1 631,21 грн.,

- № 0000581503/0, яким нарахована сума штрафних санкцій за затримку платежу на 721 календарний день 105 114,21 грн. у розмірі 50 % та становить 52 557, 11 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та правове обґрунтування, покладене судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Південною МДПІ у м.Кривому Розі, виходячи з наступного:

Як зазначено в акті перевірки, Криворізька районна спілка споживчих товариств є землекористувачем та платником земельного податку згідно рішень Криворізької міської Ради від 13.10.93 р. № 453 та від 08.12.93 р. № 541 (а. с.28-30).

Відповідно до ст.ст.2, 5, 19 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі -Закон № 2181) визначено, що податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст.14 вищевказаного Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на податкові органи.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 підставою для застосування встановлених цим підпунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Так, матеріалами справи підтверджується надання позивачем податковому органу податкових розрахунків земельного податку за 2005, 2007, 2008 р.р. (а.с.22-25).

Також матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем (а. с.37), що з 01 квітня 2005 року позивач був платником єдиного податку за ставкою 10 % і відповідно до абз.4 п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 р. №727/98, згідно якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку за землю.

Тобто в період з 01.04.2005 р. по 2006 р. включно позивач, будучи платником єдиного податку, є звільненим від сплати земельного податку, тому правомірно не надавав податковому органу податкових розрахунків земельного податку.

Щодо сплати зобов'язань за період 2007 -2008 років, то своєчасна сплата позивачем податкових зобов'язань за вказані періоди підтверджується платіжними дорученнями (а. с.67-114).

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на наявність у відповідача податкового боргу з земельного податку станом на 31.01.2011 р. у сумі 29 878,17 грн., а отже є неправомірним і винесення податковим органом спірних податкових рішень про засування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача з земельного податку утворилась в результаті зарахування податковим органом відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону № 2181 поточних платежів в рахунок заборгованості, яка була оскаржена позивачем на момент сплати в судовому прядку.

Так, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Колегія суддів вважає такі дії неправомірними, оскільки з вищевказаних норм Закону № 2181 не вбачаються повноваження податкового органу щодо зміни призначення платежу, яке було самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні на сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток, та направлення таких сум за іншим призначенням. Фактично дії податкового органу щодо самостійної зміни призначення платежу сприяли виникненню спірної ситуації та можливості застосування фінансових санкцій.

Крім того, колегією судді не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що Закон № 2181 не передбачає застосування строку давності 1095 днів, встановленого п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 вказаного Закону, у разі нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, оскільки належність та пов'язаність штрафної санкції з податковим зобов'язанням встановлена у самому понятті штрафної санкції, наведеному у п.1.5 ст.1 Закону № 2181, згідно якого штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що перебіг строку позовної для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тому штраф безпідставно нарахований позивачу пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу законного та обґрунтованого судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відповідно застосування ст. 202 ҐКАС України.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м.Кривого Рогу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у справі № 2а-5602/09/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 р. у справі № 2а-5602/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко