Рішення № 4171449, 17.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/291

17.07.09

За позовом

Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»

До

Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі –Радіозавод»

Про

стягнення 33 025, 08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бойко А.В., дов. № б/н від 22.06.09 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі –Радіозавод»про стягнення 32 549,52 грн. основного боргу, 328,42 грн. інфляційних нарахувань та 147,14 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 10.06.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/291 та призначено її розгляд на 08.07.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.09 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 10.06.09 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.09 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/291 до 17.07.09 р.

У судовому засіданні 17.07.09 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 08.07.09 р., лист № 08/07-1 від 08.07.09 р. та докази поштового відправлення їх відповідачеві.

Представник відповідача у дане судове засідання повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали від 01.06.09 р. не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма MAIS» та Відкритим акціонерним товариством «ПіСіБі –Радіозавод», відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, у спрощеній формі був укладений договір на поставку комплектуючих та виробів технічного призначення, про що свідчать видаткові накладні № 187324 від 02.10.08 р. на суму 13 066,20 грн., № 187971 від 02.10.08 р. на суму 35 212, 32 грн., № 189800 від 23.10.08 р. на суму 9 259,80 грн. та № 189797 від 23.10.08 р. на суму 26 737, 50 грн.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до довіреностей на отримання матеріальних цінностей ЯПК № 453084 від 02.10.08 р., ЯПК № 453108 від 23.10.08 р. Відкрите акціонерне товариство «ПіСіБі –Радіозавод»отримало за вищенаведеним видатковими накладними від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»товар на суму 84 275, 82 грн.

Після отримання товару, у зв’язку з тим, що у відповідача були деякі претензії щодо якості товару, сторони дійшли згоди, що безспірній оплаті підлягає отриманий товар на загальну суму 45 615, 72 грн.: за накладною № 187324 –на суму 13 066, 20 грн., за накладною № 189800 – на суму 9 259, 80 грн., за накладною № 189797 –на суми 8 102, 64 грн. та 1224, 96 грн., за накладною № 187971 –на суми 9 333 грн. та 4629, 12 грн.

Оскільки конкретний строк оплати отриманого товару не був встановлений, то, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, постачальник має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач поставлений товар тривалий час не оплачував, у зв’язку з чим було направлено 24.03.09 р. відповідачу лист № 170 від 24.03.09 р. з вимогою виконання грошових зобов’язань за поставлений товар, який було вручено представнику ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод» 30.03.09 р., докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ВАТ «ПіСіБі-Радіозавод»21.04.09 р. оплатило отриманий товар частково, на суму 13 066,20 грн., у зв’язку з чим Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»змушене було звернутися до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 32 549,52 грн. основного боргу, 328,42 грн. інфляційний нарахувань та 147,14 грн. трьох процентів річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач поставив відповідачу товари, з яких на суму 45 615, 72 грн. у відповідача претензій не виникло, тоді як відповідач за цей товар розрахунок провів не в повному обсязі, зокрема: оплатив товар на суму 13 066, 20 грн. до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом та на суму 28 022, 26 грн. –після подачі позову до суду.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень від 07.07.2009 р., суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4 547, 26 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»щодо стягнення з ВАТ «ПіСіБі – Радіозавод»основного боргу у розмірі 4 547, 26 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма MAIS»просить суд також стягнути з відповідача 328,42 грн. інфляційних нарахувань та 147,14 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення станом на день звернення з позовом до Господарського суду міста Києва відповідачем грошового зобов’язання в сумі 32 549,52 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду підлягають стягненню відповідно 292,95 грн. інфляційних нарахувань за квітень 2009 р. (32549,52 грн. х 100,9% –32549,52 грн.) та 147,14 грн. трьох річних процентів за період прострочення виконання зобов’язання з 06.04.2009 р. до 31.05.2009 р.

Таким чином, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та у зв’язку зі зменшенням судом розміру інфляційних нарахувань, станом на день розгляду справи в суді позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»підлягає задоволенню частково: в частині стягнення 4 547, 26 грн. основного боргу, 292, 95 грн. інфляційних нарахувань та 147,14 грн. трьох процентів річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, враховуючи, що відповідач сплатив значну частину основного боргу після порушення провадження у даній справі, то судові витрати покладаються на нього з урахуванням даної обставини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ПіСіБі –Радіозавод»(вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 30263079) на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»(вул. Жилянська, 29, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 21558350) 4 547 (чотири тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 26 коп. основного боргу, 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 147 (сто сорок сім) грн. 14 коп. річних процентів, 329 (триста двадцять дев’ять) грн. 90 коп. державного мита та 314 (триста чотирнадцять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.