Рішення № 4171300, 12.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/244

12.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу

№ 14/244

за позовом

Приватного підприємства «Продукти харчування»

до

Державного підприємства «Ресурспостач»;

Державного комітету України з державного матеріального резерву

про

визнання права власності на товар

за участю представників сторін:

від позивача

- Клімов С.С.

від відповідача 1

- Кириленко С.М.

від відповідача 2

- Панов Т.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Продукти харчування»(надалі –ПП «Продукти харчування») з позовною заявою до Державного підприємства «Ресурспостач»(надалі –ДП «Ресурспостач»), Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання право власності на м'ясо курей морожене блоки з напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн., яке знаходиться на складах ПП «Продукти харчування».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі № 14/244, призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

В дане судове засідання представники сторін з’явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просить суд задовольнити їх.

Представник ДП «Ресурспостач»подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові, посилаючись на те, що позивачем не надані документи, які підтверджують його право власності на вказані матеріальні цінності.

Представник Державного комітету України з державного матеріального резерву в судовому засіданні також подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові, посилаючись на те, що Державний комітет України з державного матеріального резерву не отримав кошти, які були перераховані позивачем на рахунки ДП «Ресурспостач».

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 ГПК України судом за згодою представників сторін в судовому засіданні 12.06.2009 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Закону України «Про державний матеріальний резерв»та Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 26.03.2008 р.) Державним комітетом України з державного матеріального резерву був проведений аукціон з реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

За результатами проведеного аукціону, оформленого Протоколом засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву № 90/прод від 30.03.2009 року, переможцем по лотам № 263 (м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн) та № 265/2 (м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса) (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн) визнано ПП «Продукти харчування».

Між ПП «Продукти харчування»(покупець) та ДП «Ресуспостач»(продавець), який діяв від імені відповідача 2 на підставі договору доручення № юр –234/2006 від 10.02.2006 р., були укладені договори купівлі –продажу матеріальних цінностей державного резерву № 1-2037 від 02.04.2009 р. та № 1-2038 від 02.04.2009 р., а саме: м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн на загальну суму 1600106,20 грн. та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса) (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн на загальну суму 236504,00 грн.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі –продажу м’яса курей та м’яса свинини відповідач 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договору доручення продає, а ПП «Продукти харчування»купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко –склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000.

В свою чергу, Приватне підприємство «Продукти харчування», відповідно до умов договорів купівлі –продажу м’яса курей та м’яса свинини зобов’язане було сплатити на користь відповідача 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договору доручення, вартість переданого товару.

Попередня оплата ПП «Продукти харчування»вартості м’яса курей мороженого та м’яса свинини мороженого була зроблена на підставі листа ПП «Продукти харчування»№ 107 (вих) від 02.04.2009 р., яким проведено зарахування оплати по договору № 1-2557 від 27.10.2008 р. (платіжне доручення № 16 від 01.12.2008 р.) в рахунок оплати договорів № 1-2038 від 02.04.2009 р. та № 1-2037 від 02.04.2009 р. Вказаний факт не заперечується відповідачем 1 у наданому ним відзиві на позовну заяву, а також підтверджується платіжним дорученням № 16 від 01.12.2008 р. та виписками ТОВ КБ «Арма»по особовим рахункам за період 26.11.2008 р. по 18.03.2009 р. копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.4 договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 01.04.2009 р. та № 1-2038 від 01.04.2009 р. передбачено, що право власності на матеріальні цінності переходить до покупця з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України.

В зв’язку з тим, що відповідач 1 не перерахував відповідачу 2 кошти, які отримані ним від позивача згідно вищевказаних договорів, Державний комітет України з державного матеріального резерву відмовляється видавати розпорядження, чим порушує права щодо володіння, користування, розпорядження належного йому майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі –продажу, поставка м’яса здійснюється на умовах EXW «Франко –склад»відповідно до ІНКОТЕРСМС-2000.

Відповідно до Указу Президента України № 567/94 від 04.10.1994 р. суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати додержання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

З 1 січня 2000 року Міжнародною торговою палатою були введені в дію Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (Видання Міжнародної Торгівельної Палати № 560).

Згідно правил ІНКОТЕРМС термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

В статті А.4.Розділу EXWEX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС зазначається, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

В статті Б.5. «Перехід ризиків»Розділу EXWEX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС вказується, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару: - з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, з системного аналізу даних положень Цивільного кодексу України та правил ІНКОТЕРМС вбачається, що право власності на товар, що поставляється на умовах EXWEX WORKS ФРАНКО-ЗАВОД, виникає у Покупця з моменту надання йому товару у розпорядження в визначеному місці.

Позивачем надано до матеріалів справи договір відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р. та приймальні акти форми Р-16.

З наданих документів вбачається, що на момент виникнення у відповідача 1 зобов’язань по поставці на адресу позивача матеріальних цінностей, позивач вже здійснював зберігання цих матеріальних цінностей на своїх складах. Отже матеріальні цінності, які були предметом купівлі-продажу, на момент виникнення зобов’язань відповідача 1 по переданню цих цінностей у розпорядження позивача, вже знаходились у розпорядженні позивача.

Таким чином, суд вважає, що постачання товару (м’ясо курей та м’яса свинини) на адресу позивача відбулося, оскільки цей товар знаходився у розпорядженні позивача, що відповідає умовам постачання, викладеним в відповідних договорах купівлі-продажу.

Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009 р.) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009 р.), що знаходиться на складах позивача, у зв’язку з переданням на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008р. та актів форми Р-16.

При цьому, посилання Державного комітету України з державного матеріального резерву як на підставу для відмови від позову на те, що відповідач 1 не перерахував йому кошти, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладаючи договори купівлі-продажу, відповідач 1 діяв від імені відповідача 2 на підставі Договору доручення № Юр-234/2006 від 10.02.2006 р.

Пунктом 1.3 Договору доручення встановлено те, що за результатами проведення конкурсу Підприємство (тобто відповідач 1) укладає угоди з переможцями конкурсу на реалізацію матеріальних цінностей в порядку, зазначеному цим Договором.

Договір доручення № Юр-234/2006 від 10.02.2006 р., а також договори купівлі-продажу № 1-2037 від 02.04.2009 р. та № 1-2038 від 02.04.2009 р. є чинними, в установленому порядку не визнані недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000, ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Тобто, факт укладання договорів купівлі-продажу відповідачем 1, як повіреним відповідача 2, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя згідно укладених договорів, зокрема щодо передачі покупцю товару придбаного згідно договорів купівлі-продажу. В свою чергу невиконання повіреним своїх обов’язків перед довірителем щодо перерахування коштів жодним чином не впливає на права та обов’язки покупця щодо отримання належного йому майна, оскільки позивач не є стороною по договору доручення, а отже від нього не залежать розрахунки відповідачів по даному договору, дії відповідача 1 щодо перерахування коштів довірителю не залежать від волі та дій позивача, що порушує право позивача на отримання належного йому майна. При цьому довіритель не позбавлений права та можливості звернутись до суду з позовом щодо стягнення з ДП «Ресурспостач»заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач є власником спірного майна, при цьому позивачем право власності на спірне майно набуте правомірно, на підставах, що не заборонені законом, в свою чергу дії відповідачів та відмова відповідача 2 видати розпорядження на відпуск товару позбавляє права позивача щодо розпорядження, володіння та користування спірним майно, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідачів витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) право власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009 р.) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м’яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009 р.), яке знаходиться на складах Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р.

3. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, код 00034016) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, буд. 4, код 34002592) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 12.06.2009 р.