Ухвала суду № 41712144, 20.03.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/1102/2011 Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П.Ю. Провадження № 22-ц/0390/397/2012 Категорія:24 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А К

суддів - Веремчук Л.М., Бовчалюк З.А.

при секретарі Марчук С.В.,

з участю: представника позивача Ткачук А.А.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач зернувся в суд з вказаним позовом покликаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Підприємство теплових мереж «Ковельтепло» надає послуги по теплопостачанню в зазначену квартиру, однак, відповідач наданих послуг не оплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 5734,27 грн., яку просило стягнути з ОСОБА_4

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» заборгованість по оплаті за комунальні послуги за період з листопада 2009 року по травень 2011 року включно в сумі 4989 грн. 99 коп. та судові витрати по справі в сумі 81 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач Підприємство теплових мереж «Ковельтепло» посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначений будинок та квартира відповідача підключені до мережі централізованого опаланення та постачання гарячої води. Між позивачем та відповідачем встановилися договірні відносини з приводу надання теплової енергії, оскільки позивач надавав відповідну послугу з теплопостачання, а відповідач користувалася нею. Позивач виконував договірні зобов'язання на належному рівні, однак відповідач не проводила оплату за надані послуги, в результаті чого в неї утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 4989 грн. 99 коп. Хоча між сторонами і не укладено договір про надання послуг, однак між ними фактично склалися зобов'язальні відносини, за якими відповідач повинна оплачувати надані позивачем послуги. ОСОБА_4 не зверталася до підприємства теплових мереж «Ковельтепло» із заявами про перерахунок вартості неякісно наданих послуг та не надала суду належних доказів про неякісне надання послуг.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг , а також його правом є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що власник квартири ОСОБА_4 не оплачує наданих послуг з теплопостачання, хоча відповідно до положень вищевказаного закону зобов'язана це робити, обгрунтовано постановив рішення про стягнення заборгованості в сумі 4989 грн. 99 коп.

Покликання апелянта на ту обставину, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в той час, коли між нею та позивачем не укладено відповідного договору - не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 та ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісячно.

Покликання судом на ст. 68 ЖК України не впливає на правильність зроблених висновків щодо необхідності сплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги по теплопостачанню.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надала доказів свого звернення до підприємства теплових мереж «Ковельтепло» з приводу укладення вищезазначеного договору.

Також всупереч наведеним правовим нормам апелянтом не надано суду доказів про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу суду.

Пояснення відповідача в суді апеляційної інстанції на завищення розміру заборгованості позивачем, оскільки нарахування оплати за послуги по теплопостачанню здійснюються на двох осіб, в той час як її син давно знятий з реєстрації спростовуються наявними в матеріалами доказами.

Зокрема, відповідно до змісту заяви Підприємства теплових мереж від 18 серпня 2009 року, підприємство просило видати наказ про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за надані послуги в сумі 2 564 грн. 06 коп. Зазначена заборгованість нарахована станом на 01 серпня 2009 року.

За змістом судового наказу, виданого Ковельським міськрайонним судом 01 вересня 2009 року, з ОСОБА_4, ОСОБА_5 стягнуто заборгованість за надані послуги в сумі 2564.06 грн. на користь підприємства теплових мереж «Ковельтепло».

Таким чином, поданий представником відповідача паспорт громадянина України ОСОБА_6, згідно з яким останній знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 не може слугувати доказом про невірність розрахунку заборгованості, оскільки нарахування оплати за надані послуги на зазначену особу не здійснювалось.

Доводи представника відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що розмір заборгованості завищений позивачем спростовуються наявним в матеріалах справи розрахунком, з якого вбачається, що заборгованість в сумі 4 989 грн. 99 коп. утворилась за період листопада 2009 року по травень 2011 року /а.с. 29/ та витягом з особового рахунку /а.с. 74/

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції викладених в рішенні, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ковельського міськрайонного суду від 12 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді