Рішення № 4170995, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/333

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «Транс Лок»

до Приватного підприємства «Дніпр-Спецмонтаж Інвест»

про стягнення 9 970,98 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Осикін В.О.- представник по довіреності від 02.06.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Дніпр-Спецмонтаж Інвест»заборгованості за видатковою накладною в розмірі 9 970,98 грн., в тому числі 7 979,99 грн. - основний борг, 965,99 грн. –збитки від інфляції, 118,30 грн. –3% річних, 906,45 грн. –за послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/334, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у місті Києві № 13-479/0383 від 18.06.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 05.06.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі позивачем по справі 03.09.2008р. було передано, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 7 979,99 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: видаткової накладної № Р1-00081118 від 03.09.2009р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯПМ № 552642 від 03.09.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Видаткова накладна № Р1-00081118 від 03.09.2009р. видана позивачем на підставі рахунку-фактури № СВ-0002237 від 01.09.2008р.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 113 від 14.11.2008р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ направлення претензії позивач надав суду копію фіскального чеку № 1365 від 14.11.2008р. поштового відділення та копію опису вкладення в цінний лист від 14.11.2008р.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та взяті на себе зобов’язання не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 24.11.2008р. оплати позивачу поставлену продукцію у сумі 7 979,99 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 24.11.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 7 979,99 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 7 979,99 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24.11.2008р. грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції - 11.09.2008р.

Оскільки, відповідач повинен був у строк до 24.11.2008р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар, то дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 25.11.2008р.

Таким чином, суду задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 70,84 грн. та збитків від інфляції в сумі 526,68 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав Договір № 3/130 від 01.11.2008р. про надання юридичних послуг та копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3340.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі суд витребував у позивача по справі докази оплати за надання послуги щодо ведення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладену норму та те, що представник позивача в судовому засідання не надав суду докази оплати за надання послуги щодо ведення справи, витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі, господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині вимоги про стягнення з відповідача витрат на надання юридичної допомоги в розмірі 906,45 грн.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Дніпр-Спецмонтаж Інвест»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, ідентифікаційний код 32823814, з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «Транс Лок»(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в; ідентифікаційний код 33549031) 7 979 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 99 коп. основного боргу, 70 (сімдесят) грн., 84 коп. –3% річних, 526 (п’ятсот двадцять шість) грн. 68 коп. –збитки від інфляції, 96 (дев’яносто шість) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Залишити без розгляду позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «Транс Лок»в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 906,45 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.