Рішення № 4170931, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/326

07.07.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд ЛТД»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»

про

стягнення 217365,90 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Самойленко О.В. –представник за довірен. Від 01.01.2009 № 10;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 217365,90 грн., державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Позивач заявою від 26.06.2009 року уточнив позовні вимоги в частині стягнення витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2009 року з’явився та подав частково докази, витребувані ухвалою суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2009 року не з’явився, у зв’язку з чим розгляд спарви було відкладено на 07.07.2009.

Позивач у судове засідання 07.07.2009 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов’язань та не сплачує позивачу за поставлені товари.

У судове засідання 07.07.2009 року представник відповідача не з’явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулось повідомлення про вручення 15.06.2009 року ухвали суду, яка була направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03680, м. Київ, вул. Качалова, 5.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження, юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до підписаних та скріплених печатками видаткових накладних від 30.06.2008 № РН-0000003 на суму 156257,16 грн., від 31.07.2008 № РН-0000077 на суму 54078,00 грн., від 31.08.2008 № РН-0000131 на суму 163287,90 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд ЛТД»(далі по тексту позивач) здійснило поставку, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(далі по тексту відповідач) отримало товар на загальну суму 373623,06 грн.

Відповідач за отримані товари розрахувався частково, а саме на суму 156257,16 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи та актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 22.01.2009 року, який підписаний головними бухгалтерами позивача та відповідача та скріплений печатками підприємств.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 217365,90 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 10.02.2009 року направив на адресу відповідача претензію № 9/02-1 від 09.02.2009 з вимогою погасити заборгованість до 20.02.2009 року у розмірі 217365,90 грн., про що свідчить наявні в матеріалах справи копія фіскального чеку № 3931 від 10.02.2009 та опис вкладення у цінний лист.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

Позивач у претензії встановив строк виконання зобов’язань відповідачем до 20.02.2009 а тому на підставі ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати зобов’язання щодо оплати вартості товару у строк до 20.02.2009 року.

Факт порушення відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару, підтверджується матеріалами справи та не спростовується судом, заборгованість останнього, станом на день вирішення справи судом, становить 217365,90 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що відповідач заборгованість за отриманий товар у розмірі 217365,90 грн. не погасив, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України та з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості вже після подачі позову до суду, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 838, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код 34731008) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідаьністю «Трансбуд ЛТД»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 124, код ЄДРПОУ 35893287) заборгованість у розмірі 217365 (двісті сімнадцять тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 00 коп., та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя

Дідиченко М.А.

Дата підписання 15.07.2009 року