Ухвала суду № 41708900, 03.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р.справа № 2а-12398/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - Бєлуха А.В. дов. від 01.02.11р.

відповідача: - Коваленко В.Ю. дов. від 13.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у справі № 2а-12398/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""Виробничо-комерційна фірма "Союз-Інвест"

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у справі № 2а-12398/08/0470 (суддя -Головко О.В.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Союз-Інвест" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 19.12.2006 року №0000332342/0, від 10.01.2007 року №0000332342/1, від 20.03.2007 року №0000332342/2, від 01.06.2007 року №0000332342/3.

Постанова суду з урахуванням пп. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положень Закону України "Про податок на додану вартість" мотивована тим, що доводи податкового органу є необґрунтованими та не доведеними. Позивачу відмовлено лише в частині стягнення судових витрат з відповідача на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у справі № 2а-12398/08/0470 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував обставин, встановлених актом перевірки, зокрема того, що позивач не має права на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок, в зв'язку з тим, що товар у серпні 2006 року не придбавався та не сплачувався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Союз-Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, за результатами якої складено Акт №253/ДСК/235/32729856 від 12.12.06 року.

Згідно Акту перевірки встановлено, що в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 93333, 33 грн.

Даний висновок податковим органом здійснено з посиланням на те, що товар, за який відбувся розрахунок в серпні 2006 року, в цей період не отримано.

Позивач даний факт не спростовує, вказуючи, що чинним законодавством не ставиться в залежність момент отримання товару для виникнення права на бюджетне відшкодування. Єдиною умовою виникнення такого права є сплата за поставлений товар у попередньому податковому періоді.

Також відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивачем у серпні 2006 року здійснено платежі за поставлений товар у січні, березні, квітні 2006 року на загальну суму 537342, 00 грн., у тому числі ПДВ 93333,33 грн. Зазначена сума ПДВ поступово відносилася позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів і відображалася в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов з посиланням на норми Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі -Закон про ПДВ) зазначив, що доводи податкового органу є необґрунтованими та не доведеними.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

П.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України , та строки проведення розрахунків регулюються п. 7.7 ст. 7 позначеного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначається за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 затверджено Форма та порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Зокрема, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, форма розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачала відображення в рядку 4 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: суми, вказаної в рядку 1 цього розрахунку, в межах суми, вказаної в рядку 3 розрахунку. В рядку 1 розрахунку відображається залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. В рядку 3 розрахунку відображається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, вимоги заповнення рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування щодо необхідністі зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг), встановлені Формою розрахунку суми бюджетного відшкодування (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не відповідають нормам Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлено інший порядок бюджетного відшкодування, а саме: сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Так, Закон не вимагає від платника податку для визначення суми бюджетного відшкодування обов'язкової передумови щодо формування податкового кредиту та сплати в одному податковому періоді.

До того-ж пп.5.12.2 п.5.12 ст.5 Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 166 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), містить аналогічну норму: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Також, відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

З урахуванням сукупності викладених обставин є правомірними висновки суду першої інстанції, що доводи податкового органу є необґрунтованими та не доведеними.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у справі № 2а-12398/08/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. у справі № 2а-12398/08/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко