Постанова № 41708665, 03.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

03 грудня 2014 р. справа № 820/15974/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2014 р. № Ю -177- 06 Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про сплату Публічним акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика" боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 257385,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.06.2014 р. Новоград - Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-177-06 на суму недоїмки 257385,36 грн. та направлено на адресу ПАТ "Миропільська паперова фабрика". Позивач вважає вказану вимогу протиправною, складеною з порушенням норм чинного законодавства України, такою,що порушує права та інтереси позивача, а отже підлягає скасуванню.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2014 р. № Ю -177- 06 була винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже відсутні підстави для її скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надавав.

Суд вважає, що неприбуття представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПАТ "Миропільська паперова фабрика" зареєстроване як юридична особа 06.07.2000 р., є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2013 р. по справі № 922/1226/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Миропільська паперова фабрика", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого та розпочато процедуру розпорядження майном.

Згідно письмових пояснень відповідача та картки особового рахунку платника, у ПАТ "Миропільська паперова фабрика" виникла заборгованість по єдиному внеску в розмірі 257385,36 грн. за період з лютого по червень 2014 року. Зокрема, в звіті за лютий 2014 року підприємство зазначило до сплати 164455,41 грн., за березень 2014 року - 88770,01 грн., за квітень 2014 року 85843,87 грн., всього - 339069,29 грн. При цьому, за лютий - травень 2014 року підприємство сплатило 208129,88 грн. Станом на 01 лютого 2014 року підприємство мало заборгованість в розмірі 126435,95 грн.

Згідно чинного законодавства погашення боргу здійснюється відповідно черговості його виникнення. Тобто сплачені в лютому, березні, квітні, травні кошти в сумі 208129,88 грн. були спрямовані в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, а також частини боргу, що виникла за лютий 2014 року у розмірі 164455,41 грн.

Враховуючи борг станом на 01.02.2014 р. в розмірі 126435,95 грн., задекларовані суми за лютий-квітень 2014 року в розмірі 339069,29 грн., сплату в розмірі 208129,88 грн., залишок несплаченої заборгованості станом на 01.06.2014 р. склав 257385,36 грн., з яких залишок боргу за лютий 2014 року - 82771,48 грн., за березень 2014 року - 88770,01 грн., за квітень 85843,87 грн.

За даними картки особового рахунку ПАТ "Миропільська паперова фабрика" (а.с. 98), загальна сума заборгованості станом на 01.06.2014 р. становила 1216274,61 грн., в т.ч. 958889,25 грн. було включено до реєстру вимог кредиторів (ухвала Господарського суду Харківської області від 01.07.2013 р. № 922/1226/13. На підставі цих даних Новоград - Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2014 р. № Ю-177-06 на суму недоїмки 257385,36 грн. (1216274,61-958889,25), яку платник отримав 17.06.2014 р. (а.с. 10). Вказана вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку, проте залишена податковими органами без змін, а скарги без задоволення (а.с. 11-18).

Суд зазначає, що визначена у вимозі недоїмка виникла у 2014 році, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що вказані положення абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, згідно яких єдиний внесок сплачується одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці, звільняють страхувальника від обовязку сплати єдиного внеску у 20-денний строк з дня закінчення звітного періоду.

Отже, твердження позивача про те, що ПАТ "Миропільська паперова фабрика" не зобовязане сплачувати нарахований єдиний внесок, оскільки підприємство у 2014 році не отримувало коштів на оплату праці та заробітну плату майже не виплачувало, суд вважає необґрунтованим, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті у 20-денний строк з дня закінчення звітного періоду та незалежно від фінансового стану платника, а отже й незалежно від виплати заробітної плати.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 6.3, п. 6.4, п. 6.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455, зареєстрованого в в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за N 1622/24154, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається: платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи). Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Враховуючи наведені норми закону, та оскільки у позивача станом на початок червня 2014 року рахувалась недоїмка, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2014 р. № Ю -177- 06.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у поданих до суду запереченнях надано достатньо доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем в ході судового розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування протиправності рішення відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування вимоги відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, код ЄДРПОУ 05773698) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.