Постанова № 41708401, 12.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року о/об 13 год. 20 хв.Справа № 808/4148/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Верещага Т.В. (довіреність ВТР №312149 від 25.12.13)

від позивача - Барков С.Є. (довіреність ВТР №312147 від 25.12.13)

від відповідача - Крючек К.В. (довіреність №16/28-04-10-017 від 26.06.14)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі позивач або ВАТ «Запоріжсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000274620 від 12 червня 2014 року та №0000374620 від 14 липня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000274620 від 12 червня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923022,00 грн.; №0000374620 від 14 липня 2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 923022,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 461511,00 грн. Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган неправильно застосував норми чинного податкового законодавства України, а висновки, наведені в Акта перевірки №180/28-04-46-20/00191230 від 29 травня 2014 року та №221/28-04-46-20/00191230, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення - є хибними та безпідставними. На думку позивача, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів не в повній мірі досліджені та перевірені господарські відносини ВАТ «Запоріжсталь» з контрагентами, що призвело до необ'єктивних висновків, викладених в Актах перевірки №180/28-04-46-20/00191230 та №221/28-04-46-20/00191230. Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у вищезазначених Актах перевірки не відповідають дійсності, ґрунтуються на неперевірених даних, отже є неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях відповідно до яких зазначив, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь». За результатами перевірки складено Акт перевірки №180/28-04-46-20/00191230 від 29 травня 2014 року, на підставі якого податковим органом від 12 червня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000274620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923022,00 грн. відповідач зазначає, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» до податкового кредиту лютого 2014 року включено операції постачання палива дизельного від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на загальну суму ПДВ 923021,60 грн., по яким не підтверджується постачання. Відповідач також зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів, а саме: транспортні, супровідні та пакувальні документи, документи які засвідчують транспортування, зберігання дизельного палива. Також відповідач в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що постачальник дизельного палива - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» - не має власного імпорту, а єдиним контрагентом постачальником пального відповідного класу на його адресу є ПАТ «Юрай», відносно якого відкрито кримінальне провадження. На думку відповідача ВАТ «Запоріжсталь» здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії Свідоцтва Серія А00 №195974 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зареєстроване як юридична особа за адресою: 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230.

Відповідно до Свідоцтва №11045559 НБ №165006 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 07 жовтня 2002 року зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 24 квітня 2014 року по 19 травня2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 123 159 236 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року у сумі 132 383 166 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх.№9014595855 від 19 березня 2014 року) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх.№9022694629 від 23 квітня 2014 року).

За результатами перевірки відповідачем 29 травня 2014 року складено Акт №180/28-04-46-20/00191230 (далі - Акт перевірки №180/28-04-46-20/00191230).

У Висновках Акту перевірки №180/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за лютий 2014 року на загальну суму ПДВ - 923 022 грн.

Відповідно до Акту перевірки №180/28-04-46-20/00191230, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року встановлено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» до податкового кредиту лютого 2014 року включено операції постачання палива дизельного від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на загальну суму ПДВ 923021,60 грн., по яким не підтверджується постачання. У Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 також зазначено, що ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» не має власного імпорту, а також постачальників-імпортерів, що свідчить про обрив ланцюга постачання товарів від імпортера до кінцевого споживача та не дає змогу встановити фактичне походження товару. У Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 вказано, що постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Юрай». До того ж, в Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 вказано, що господарські операції за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року щодо продажу продукції ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на адресу ВАТ «Запоріжсталь» на загальну суму 5 538 129,60 грн., в т.ч. ПДВ 923 021,60 грн. фактично не відбувались. Крім того зазначено, що ВАТ «Запоріжсталь» не надано підтверджуючих документів, а саме: транспортні, супровідні та пакувальні документи, документи які засвідчують транспортування, зберігання дизельного палива. В Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 зазначено, що ВАТ «Запоріжсталь» здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту, операція не обумовлена розумним змістом.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №180/28-04-46-20/00191230 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» направило на адресу відповідача заперечення (вих.№11/2043796/ТВ/ від 04 червня 2014 року) на такий акт.

13 червня 2014 року на адресу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» надійшла відповідь №3443/10/28-04-46-20 від 11 червня 2014 року на заперечення, якою заперечення ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» залишено без задоволення.

12 червня 2014 року податковим органом на підставі Акту перевірки №180/28-04-46-20/00191230 від 29 травня 2014 року стосовно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» винесено податкове повідомлення рішення №0000274620, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923 022,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням №0000274620 від 12 червня 2014 року, оскаржив його до суду.

Також судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 02 червня 2014 року по 23 червня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 138 148 896 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року у сумі 158 516 494 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх.№9022379604 від 22 квітня 2014 року).

За результатами перевірки відповідачем 01 липня 2014 року складено Акт №221/28-04-46-20/00191230 (далі - Акт перевірки №221/28-04-46-20/00191230).

У висновках Акту перевірки №221/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 ст.198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2014 року на загальну суму ПДВ - 923 022 грн.

У Акті перевірки №221/28-04-46-20/00191230 зазначено, що вказане порушення виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період лютий 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №221/28-04-46-20/00191230, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» направило на адресу відповідача заперечення (вих.№11/2052346/ТВ від 04 липня 2014 року).

11 липня 2014 року на адресу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» надійшла відповідь №3919/10/28-04-46-20 від 09 липня 2014 року, якою заперечення ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» залишено без задоволення.

14 липня 2014 року податковим органом на підставі Акту перевірки №221/28-04-46-20/00191230 від 01 липня 2014 року стосовно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» винесено податкове повідомлення - рішення №0000374620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 923 022,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 461 511,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року №0000374620.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код ЄДРПОУ 37428778), оформлені Договором №20/2013/783 від 04 березня 2013 року, за умовами якого ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (постачальник) зобов'язується передати, а ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покумець) прийняти та оплатити матеріали на умовах, обумовлених цим договором (том справи 2). У цьому договорі зазначено, що кількість, номенклатура матеріалів зазначені в Специфікаціях до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Позивачем також надані відповідні специфікації до Договору №20/2013/783 від 04 березня 2013 року:

- специфікація №1 від 04 березня 2013 року, про передачу палива дизельного марки F (том справи 2);

- специфікація №2 від 10 березня 2013 року, про передачу бензину А-76 (том справи 2);

- специфікація №3 від 28 березня 2013 року, про передачу палива підвищеної якості С (том справи 2);

- специфікація №4 від 12 грудня 2013 року, про передачу палива дизельного зимового (том справи 2);

- специфікація №4/1 від 27 грудня 2013 року, про передачу палива дизельного зимового (том справи 2);

- специфікація №5 від 03 лютого 2014 року, про передачу палива дизельного зимового (том справи 2).

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надано:

- приходні ордери: №40 від 12 лютого 2014 року (том справи 2); №58 від 27 лютого 2014 року (том справи 2);

- податкові накладні: №4 від 06 лютого 2014 року (том справи 2); №5 від 06 лютого 2014 року (том справи 2); №99 від 22 лютого 2014 року (том справи 2);

- залізничні накладні (том справи 2);

- акти приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження: №ОД 41/01 від 06 лютого 2014 року (том справи 2); №ОД 45/02 від 06 лютого 2014 року (том справи 2); №ОД 40/01 від 06 лютого 2014 року (том справи 2); №ОД 105/02 від 21 лютого 2014 року (том справи 2);

- накладні: №388 від 09 лютого 2014 року (том справи 2); №389 від 09 лютого 2014 року (том справи 2); №1081 від 24 лютого 2014 року (том справи 2);

- Акти приймання: від 17 лютого 2014 року (том справи 2); №14 635 від 26 лютого 2014 року (том справи 2);

- Акти приймання нафти або нафтопродуктів: від 10 лютого 2014 року (том справи 2); від 24 лютого 2014 року (том справи 2);

- Сертифікат відповідності UA1.174.0005851-14 (том справи 2);

- Паспорт №172 від 24 січня 2014 року (том справи 2);

- Довіреності: №02-07/02-2014 від 07 лютого 2014 року (том справи 2); №01-07/02-2014 від 07 лютого 2014 року (том справи 2);

- Акт списання ТМЦ №661 (том справи 2);

- Журнал-ордер №6/00 по кредиту б/рахунку 63100/0000 розрахунки з вітчизняними виробниками за матеріали Завод за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року (Ж/О №6/00 бал. рах: 63100/0000) (том справи 2).

Також позивачем надано витяг з Реєстру платників податку на додану вартість, відповідно до якого ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код ЄДРПОУ 37428778) зареєстровано як платник ПДВ 12 жовтня 2011 року, та інформація про особу з податковим номером 37428778 відсутня в базі «Анульована реєстрація платників ПДВ» (том справи 2).

Також згідно роздруківки Інтернет-сайту Міндоходів України, ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» (код ЄДРПОУ 37428778) станом на 01червня 2014 року перебуває на обліку в органах доходів і зборів, не має податкового боргу (том справи 2).

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки №180/28-04-46-20/00191230, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000274620 від 12 червня 2014 року, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення №0000274620 від 12 червня 2014 року виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року№ 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагенту.

2. Щодо реальності вчинених операцій між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та його контрагентом - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» до податкового кредиту лютого 2014 року включено операції постачання палива дизельного від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на загальну суму ПДВ 923021,60 грн., по яким не підтверджується постачання. У Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 також зазначено, що ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» не має власного імпорту, а також постачальників-імпортерів, що свідчить про обрив ланцюга постачання товарів від імпортера до кінцевого споживача та не дає змогу встановити фактичне походження товару. У Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 вказано, що постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Юрай», стосовно якого відкрито кримінальне провадження. В Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 відповідач посилається на Акт від 26 березня 2014 року №293/26-54-22-05/22886866 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юрай», код за ЄДРПОУ 22886866, щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», складений ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. До того ж, в Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 вказано, що господарські операції за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року щодо продажу продукції ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на адресу ВАТ «Запоріжсталь» на загальну суму 5538129,60 грн., в т.ч. ПДВ 923021,60 грн. фактично не відбувались. Крім того зазначено, що ВАТ «Запоріжсталь» не надано підтверджуючих документів, а саме: транспортні, супровідні та пакувальні документи, документи які засвідчують транспортування, зберігання дизельного палива. В Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230 зазначено, що ВАТ «Запоріжсталь» здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту, операція не обумовлена розумним змістом.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020»: податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження, накладні, Акти приймання, Акти приймання нафти або нафтопродуктів, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, товару ВАТ «Запоріжсталь».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ВАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Однак, позивачем до суду було надано: податкові накладні, залізничні накладні, акти приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження, накладні, Акти приймання, Акти приймання нафти або нафтопродуктів, та інші документи, що підтверджують факт поставки товару ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» на користь позивача.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

3. Підпунктом 14.1.181, підпунктом. 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже на підставі вищезазначеного, ВАТ «Запоріжсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4. статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

До того ж, Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення №0000274620 від 12 червня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 923 022,00 грн., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 липня 2014 року №0000374620 суд зазначає наступне.

У Акті перевірки №221/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 ст.198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2014 року на загальну суму ПДВ - 923 022 грн.

У Акті перевірки №221/28-04-46-20/00191230 зазначено, що вказане порушення виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період лютий 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Тобто, у Акті перевірки №221/28-04-46-20/00191230 відповідач враховував результати попередньої перевірки підприємства позивача, а саме Акт перевірки №180/28-04-46-20/00191230, за результатами якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000274620 від 12 червня 2014 року.

Отже, є очевидним, що висновки перевірки, викладені в Акті перевірки №221/28-04-46-20/00191230 ґрунтуються фактично на висновках попередньої перевірки, під час якої було встановлено відповідне порушення - №180/28-04-46-20/00191230, які послугували підставою для прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року №0000374620.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено неправомірність висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки №180/28-04-46-20/00191230, та протиправність податкового повідомлення-рішення №0000274620 від 12 червня 2014 року, як наслідок податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 липня 2014 року №0000374620 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000274620 від 12 червня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000374620 від 14 липня 2014 року.

Судові витрати у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок) повернути на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов