Рішення № 4170823, 15.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.09 Справа№ 25/146

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК ТРЕЙДИНГ” (м.Харків)

до відповідача:

Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (м.Стрий)

про :

стягнення заборгованості в сумі 746 000,00 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Мітіна Н.О.-представник, довіреність від 16.04.2009 року

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК ТРЕЙДИНГ” (м.Харків) до Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 746 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.06.2009 року. Ухвалою від 09.06.2009 року розгляд справи відкладено до 15.07.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.05.2009 року, про відкладення від 09.06.2009 року не виконав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.07.2009 року за вх.№14336 позивач надав пояснення по суті спору.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.05.2009 року, про відкладення від 09.06.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4364181 від 01.06.2009 року, №4451882 від 06.07.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

09.06.2009 року за вх.№6-6 від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.07.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного із Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод"' Договору поставки № СВРЗ-03-22-08-26/Ю від 25.06.2008 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРП Трейдинг», яке з 11.11.2008 р. змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «УПЕК ТРЕЙДИНГ», поставило підшипники (надалі –товар), на суму 2 627 769,60 грн.

Товар було поставлено відповідно до п.5 договору і специфікації №1 (додаток до договору №1):

18.07.2008 р. на суму 1 319 769,60 грн. (акт № 2613 від 18.07.2008 р.)

05.09.2008 р. на суму 1 308 000,00 грн. (акт № 3210 від 05.09.2008 р.).

За твердженням позивача, відповідно до пп. 5.4. договору, представник Покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику Постачальника доручення на отримання даної партії товару. Так як товар був поставлений залізничним транспортом одержання товару здійснювалось на підставі акту сдачи-приймання товару.

Обставиною, що доводить поставку товару, відповідно до пп.9.5. договору, є факт прийняття представником відповідача товару, зазначеного в актах № 2613 від 18.07.2008 р. та № 3210 від 05.09.2008 р., підтвердженням чого є роспис представника відповідача в отриманні товару у зазначених актах. Розрахунки за поставлений товар повинні були проводитись відповідно до пп.7.2 договору протягом 20 календарних днів з дня його отримання.

Тобто, за поставлений 18.07.2008 р. товар оплата відповідачем повинна була бути проведена в строк з 18.07.2008 р. по 07.08.2008 р., а за поставлений 05.09.2008 р. товар -- з 05.09.2008 р. по 25.09.2008 р. Однак, у встановлений договором термін, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав не в повному обсязі, здійснивши оплату товару лише в сумі 1 881769,60 грн.

З моменту поставки Позивачем товару 18.07.2008 р. на суму 1 319 769,60 грн. Відповідачем було сплачено:

25.07.2008 р.- 190 000,00 грн.

29.07.2008 р. - 188 000,00 грн.

30.07.2008 р.- 50 000,00 грн.

31.07.2008 р. - 200 000,00 грн.

05.08.2008 р. - 150 000,00 грн.

07.08.2008 р. - 100 000,00 грн.

21.08.2008 р. - 100 000,00 грн.

27.08.2008 р. - 140 000,00 грн.

01.09.2008р.- 201 769,60 грн. Всього сплачено 1319 769,00 грн.

Оплата за поставлений 18.07.2008 р. товар на суму 1319 769,60 грн. відповідачем було сплачено повністю, але із порушенням терміну, передбаченого договором.

З моменту поставки позивачем товару 05.09.2008 р. на суму 1 308 000,00 грн. відповідачем було сплачено:

01.10.2008 р.- 90 000,00 грн.

06.10.2008 р.- 50 000,00 грн.

07.10.2008 р. - 100 000,00 грн.

08.10.2008 р.- 80 000,00 грн.

09.10.2008 р.- 50 000,00 грн.

10.12.2008 р.- 10 000,00 грн.

19.02.2009 р.- 5 000,00 грн.

26.02.2009 р. - 5 000,00 грн.

26.02.2009 р.- 10 000,00 грн.

10.03.2009 р.- 5 000,00 грн.

26.03.2009 р.- 7 000,00 грн.

31.03.2009 р. - 150 000,00 грн. Всього сплачено 562 000.00 грн.

Оплата за поставлений 05.09.2008 р. товар на суму 1 308 000,00 грн. відповідачем було сплачено не в повному обсязі, із порушенням терміну, передбаченого договором. Заборгованість складає 746 000,00 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.09.2008 р. по 12.05.2009 р. надіслано відповідачу рекомендованим листом 14.05.2009 р. (оригінал квитанції про відправлення додається).

Факт прийняття товару відповідачем не оспорюється.

З того часу як відповідач отримав від позивача товар, жодних претензій щодо кількості та якості товару відповідачем не заявлялось, позивач вважає, що свої обов'язки за договором він виконав належним чином та має право вимагати від відповідача оплати за отриманий товар в повному обсязі.

За твердженням позивача, вирішити питання сплати відповідачем заборгованості шляхом переговорів виявилось неможливим, оскільки останній щоразу посилався на відсутність у підприємства грошових коштів, і запевняв, що, у разі надходження грошових коштів, він проведе остаточні розрахункі за договором.

17.02.2009 р., позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 343, підтвердженням отримання якої є повідомлення про вручення поштового відправлення за № 205935, яке додається до позову.

Позивач повідомив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Враховуючи характер правовідносин між позивачем та відповідачем, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського та Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № СВРЗ-03-22-08-26/Ю від 25.06.2008 р.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

У ч.2 п.2.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. вказано, що належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи. Оскільки факт передачі товару відповідачу входить до предмету доказування по справі №25/146, акти, підписані представником відповідача, безумовно є належним доказом, що містить усю необхідну інформацію про передачу товару від позивача до відповідача.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч. 1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № СВРЗ-03-22-08-26/Ю від 25.06.2008 р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, у відповідності до договору поставки № СВРЗ-03-22-08-26/Ю від 25.06.2008 р. та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, яка передбачає зобов'язання покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, порушено права позивача неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, про що зазначає ст. 526 Цивільного кодексу України, і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір містить умови відносно строків оплати стягуваної суми —протягом 20 календарних днів з дня отримання товару, то відповідне грошове зобов'язання у відповідача виникло після отримання ним товару.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу у сумі 746 000,00 грн. за поставлений йому товар, відповідно до умов договору поставки № СВРЗ-03-22-08-26/Ю від 25.06.2008 р., після його отримання.

Отже, відповідачем не в повному обсязі були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленого товару. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

В зв'язку з порушенням прав і охоронюваних законом інтересів, позивач, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів (ст.2 Господарського процесуального Кодексу України). Відповідно до ст.12 Господарського процесуального Кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав..., а відповідно до ст. 13 цього ж Кодексу - місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. Оскільки спір між позивачем і відповідачем виник при виконанні господарського договору, справа з цього спору відповідно до ст. 15 Господарського процесуального Кодексу України, повинна розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК ТРЕЙДИНГ” (м.Харків) до Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 746 000,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №288 від 14.05.2009 року на суму 7 460,00 грн. про сплату державного мита та №287 від 14.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (82400, м.Стрий Львівської області, вул.Зубенка,2 код ЄДРПОУ 20770332, п/р 26001000945 в ЛФ АБ “Експрес-банк” м.Стрия, МФО 325956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УПЕК ТРЕЙДИНГ” (61038, м.харків, вул.Маршала Батицького,4, код ЄДРПОУ 31150404, п/р 26003010008786 в ВАТ “СЕБ Банк”, відділення “Центральне”, м.Харків, МФО 300175) – 746 000 (сімсот сорок шість тисяч) грн. 00 коп. боргу, 7 460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя