Рішення № 4170812, 05.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.09 Справа№ 25/145

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства “Рівень” (м.Рівне)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 26 465,54 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Мариненко Т.С.-представник, довіреність від 23.04.2009 року №0/111

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Рівень” (м.Рівне) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 26 465,54 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.06.2009 року

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.06.2009 року за вх.№11432 представник позивача подав розрахунок ціни позову, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26 301,11 грн.

В судовому засіданні 05.06.2009 року позивач подав клопотання про стягнення із відповідача суми основного боргу в розмірі 25 406,42 грн., від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 059,12 грн. - відмовляється.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4364165 від 01.06.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет” (надалі –відповідач) та Відкритим акціонерним товариством “Рівень” (надалі - позивач) укладено договори №ТП-773 від 15.06.2007 року та №ТП-586 від 02.01.2008 року. Відповідно до умов даних договорів, Відкрите акціонерне товариство “Рівень” (постачальник) зобов”язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” зобов”язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар та оплатити його вартість, зазначеній в накладній.

Відповідно до п.1.4 договорів, перехід права власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.

Відповідно до п.3.3 договору №ТП-773 від 15.06.2007 року, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту отримання товару від постачальника.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар відповідачу на суму 170 585,90 грн.

Як стверджує позивач, претензій щодо якості та кількості придбаного товару відповідач не пред”являв.

Як стверджує позивач, станом на момент подання позовної заяви, відповідач не оплатив повністю за поставлений товар, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 25 406,42 грн.

Тобто, на думку позивача, вказана заборгованість виникла у зв”язку з неналежним виконанням ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” умов договорів поставки продукції №ТП-773 від 15.06.2007 року та №ТП-586 від 02.01.2008 року.

Відповідно до п.3.5 договору, позивач та відповідач провели звірку взаєморозрахунків станом на 30.04.2009 року за період з 01.01.2007 року по 30.04.2009 року.

Таким чином, згідно акту звіряння розрахунків від 30.04.2009 року сальдо на користь позивача становить 25 406,42 грн., тобто тим самим відповідач повністю визнав суму заборгованості перед позивачем.

Згідно п.3.3 договору №ТП-586 від 02.01.2008 року, розрахунки за кожну поставлену партію пива здійснюються в безготівковому порядку протягом 21 дня з моменту отримання товару.

Згідно п.2.14 протоколу розбіжностей до договору, строк повернення тари встановлюється в межах 20 днів з дня одержання пива.

Згідно розділу 6 договору, за несвоєчасну оплату вартості пива та повернення тари в термін обумовлений в п.3.3 та в п.6.9 договору, відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від несплаченої вартості пива та від заставної суми тари за кожний день прострочення повернення тари. Однак, в судовому засіданні 05.06.2009 року позивач подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягненя пені в розмірі 1 059,12 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 25 406,42 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницбку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаними з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.06.2009 року позивач подав клопотання про стягнення із відповідача суми основного боргу в розмірі 25 406,42 грн., від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 059,12 грн. –відмовляється.

Відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Рівень” (м.Рівне) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 25 406,42 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

В решті частин позовних вимог провадження слід припинити.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №737 від 21.05.2009 року на суму 264,66 грн. про сплату державного мита та №738 від 21.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “ІНТЕРМАРКЕТ” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, код ЄДРПОУ 13827416; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Рівень” (вул.Коперніка,9 м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 05513951, ІПН - 055139517165) – 25 406 (двадцять п”ять тисяч чотириста шість) грн. 42 коп. боргу, 254 (двісті п”ятдесят чотири) грн. 06 коп. сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті частин позовних вимог –провадження припинити.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя Пазичев В.М.