Рішення № 41706277, 11.11.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2014 р.Справа № 921/920/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, вул. Т.Шевченка, 7, м.Тернопіль, Тернопільська область,46000 в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008

третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА, вул. Шашкевича,3, м.Тернопіль.

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення збитків в сумі 17 190,94 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

За участю представників:

Прокуратури : Свачій Мирослав Ігорович, довіреність №05/2/1-81 вих.14 від 23.05.2014р.

позивача: Мазур Тетяна Василівна, довіреність № 1-1/474 від 04.02.14 р.

відповідача: адвокат ОСОБА_5, ордер НОМЕР_2 від 22.09.2014р.

третя особа: Рижак Світлана Миколаївна, довіреність № 2-1/670 від 24.04.14 р.

Прокурору, представникам сторін та третьої особи в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

В судовому засіданні 11.11.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Тернопільська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, вул. Т.Шевченка, 7, м.Тернопіль, Тернопільська область,46000 в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, звернулися до господарського суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000 про стягнення збитків в сумі 17 190,95 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

Ухвалою господарського суду від 01.09.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.09.2014 р. о 14 год. 20 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 30.09.2014р. о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 30.09.2014р., в порядку ст.27 ГПК України, суд залучив до участі у справі №921/920/14-г/9 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА, вул. Шашкевича,3, м.Тернопіль.

У судовому засіданні 30.09.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.10.2014р. о 11 год. 30 хв. та на 10.11.2014р. о 15 год. 00 хв., а також, в судовому засіданні оголошувались перерви до 28.10.2014р. о 12 год. 00 хв. та до 11.11.2014р. о 14 год. 00 хв.

Строк вирішення спору у справі №921/920/14-г/9 встановлено по 28.10.2014р. За клопотанням представника позивача від 28.10.2014р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 28.10.2014р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Прокурор в судове засідання 11.11.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 11.11.2014р. подав заяву про уточнення позовних вимог №885 від 11.11.2014р. (вх. №20537 від 11.11.2014р.), в якій зазначено, що під час підготовки позовної заяви допущено технічну помилку, зокрема, невірно зазначено розмір збитків, заподіяних державі фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в результаті самовільного водокористування, у сумі 17190, 95 грн.

Також, прокурор вказує на те, що за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства у діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановлено факт самовільного спеціального водокористування останнім при використанні водного об'єкту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, завданих державі внаслідок самовільного спеціального водокористування, який становить 17190, 94 грн.

Таким чином, керуючись ст.22 ГПК України, просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 розмір збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування в розмірі 17190, 94 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши та оцінивши вказану заяву у судовому засіданні 11.11.2014р., суд прийняв її до розгляду, як таку, що подана в порядку статті 22 ГПК України, та розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення збитків в сумі 17 190,94 грн. заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.

Повноважний представник Позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, підтримав повною мірою з підстав, викладених у позовній заяві.

Одночасно, повідомляє, що згідно інформації Департаменту екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА, термін дії дозволу на спеціальне водокористування, виданий ФОП ОСОБА_2 закінчився 31.07.2013р. А у відповідності до реєстру від 27.12.2007р. відповідачу був надісланий лист з повідомленням про припинення дії дозволу, проте в реєстрі зазначається, як правило, назва отримувача кореспонденції, але адреси там не зазначаються. Заперечує проти неповідомлення відповідача про припинення дозволу, оскільки ані запитів, ані оскаржень акту з боку відповідача, не було.

Крім того, в наданих суду поясненнях від 24.10.2014р. № 2-3/4227-1 (вх. 19385) зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про те, що термін дії дозволу на спецводокористування № УКР-1809"А"/ТЕР від 31.07.2003р., який видавався до 31.07.2013р. припинено 21.12.2007р. листом Держуправління охорони навколишнього середовища в Тернопільській області, оскільки йому видавався припис від 07.04.2011р. №2-2/1435 за результатами перевірки з 4 пунктами, одним з яких зауважено: відновити дію дозволу на спеціальне водокористування до 10.05.2011р. Припис ФОП ОСОБА_2 прийнято до використання, про що ним зроблено підпис.

На підтвердження своєї правової позиції позивач надав акти перевірки від 29.07.2014р. - 01.08.2014р., де зазначається, що всього за період з 21.12.2007р. по 07.04.2011р. за самовільний збір води без дозволу на спеціальне водокористування нараховано збитки та було сплачено ОСОБА_2 в повному обсязі.

Повноважний представник Відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечує. Так, у відзиві від 22.10.2014р. (вх.18979) зазначає, що даний позов необґрунтований і суперечить вимогам законодавства, оскільки неподача на затвердження проекту ГДС не може слугувати причиною припинення права на спеціальне водокористування. А тому виданий дозвіл № УКР-1809 "А"/ТЕР від 30.07.2003р. з терміном дії до 31.07.2013р. не було припинено у встановленому законом порядку, та вважає, що здійснював водокористування на законних підставах.

Також, повідомляє суд про те, що до 31.07.2013р. діяв попередньо виданий дозвіл, а тому нараховані збитки саме до вказаної дати відповідач не визнає. При цьому зазначає, що листа №3-2/5413 від 21.12.2007р. з інформацією про призупинення дії дозволу, про який зазначає позивач, на адресу відповідача не надходило. Також, зазначає, що відповідачем звітність по використанню води подавалась, а відтак заборгованості за серпень 2014р. у нього немає.

07.11.2014р. відповідачем подано Заяву (вх.№20306 від 07.11.2014р.), в порядку ст. 79 ГПК України, з клопотанням зупинити провадження у справі №921/920/14-г/9 до вирішення справи №819/2558/14-А у Тернопільському окружному адміністративному суді, до якого 03.11.2014р. оскаржено акт перевірки Державної екологічної інспекції Тернопільської області від 29.07.-01.08.2014р. і ухвалою від 05 листопада 2014р. відкрито провадження.

Суд, розглянувши подану заяву, відмовив у її задоволенні з огляду на те, що вважає, що доказів у даній справі № 921/920/14-г/9 достатньо для того, щоб розглянути її по суті. Одночасно, на думку суду, заявником не доведено належним чином суду, що дану справу неможливо розглянути без вирішення справи №819/2558/14-А у Тернопільському окружному адміністративному суді, що згідно ч.1 ст. 79 ГПК України, є підставою для зупинення провадження у справі.

Крім того, суд брав до уваги той факт, що дана господарська справа № 921/920/14-г/9 повинна бути завершена розглядом в силу вимог ГПК України у розумні строки. При цьому, суд у справі уже продовжував строк розгляду спору на 15-ть днів на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. У свою чергу, зупинення розгляду справи № 921/920/14-г/9 до завершення розгляду справи адміністративної, що буде мати місце після набрання у такій рішенням законної сили, яке у випадку апеляційного його оскарження набере законної сили по завершенню розгляду скарги апеляційним судом, не сприятиме розгляду справи № 921/920/14-г/9 у розумні строки.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, суд враховував також ту обставину, що у випадку встановлення в подальшому у межах адміністративної справи №819/2558/14-А по завершенні її розгляду істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі сторонам на час розгляду даної справи № 921/920/14-г/9 таке, в силу ст. 35,112 ГПК України, може бути підставою для звернення зацікавленої особи до господарського суду про перегляд прийнятого ним судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами у межах справи № 921/920/14-г/9.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання прибула, позовні вимоги підтримала та надала письмові пояснення №21/2024 від 11.11.2014р. (вх.№20538 від 11.11.2014р.) щодо припинення дії дозволу на підставі п.6 ст.55 Водного кодексу України. Також, в наданих поясненнях від 24.10.2014р. № 2-1/1922 (вх. 19271) зазначає, що 02.11.2007р. держуправлінням усім орендарям водних об'єктів були надіслані листи № 3-2/4590 про необхідність розроблення проектів гранично - допустимих скидів та подання їх до 15.11.2007р. в держуправління на затвердження.

Крім того, в наданому суду запереченні на відзив на позов №21/2014 від 11.11.2014р. (вх.20538 від 11.11.2014р.) зазначено, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області ФОП ОСОБА_2, як орендарю водного об'єкта, видано дозвіл на спеціальне водокористування від 30.07.2003 р. № УКР - 1809 «А»/ТЕР з терміном дії до 30.07.2013 р.

Прокуратурою Тернопільської області під час проведення перевірки додержання вимог Водного кодексу України та іншого чинного природоохоронного законодавства встановлено, що орендарям водних об'єктів дозволи на спеціальне водокористування видавалися без встановлення нормативу гранично допустимого скидання речовин у водні об'єкти, що суперечило вимогам ст.ст. 35, 38, 41 Водного кодексу України та п. 2.33 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Мінприроди України від 15.12.1994 р. №116 та зареєстрованої в Мін'юсті України 22.12.1994 р. №313/523. За результатами перевірки прокурором Тернопільської області винесено протести про скасування та відкликання дозволів на спеціальне водокористування.

Однак, станом на 21.12.2007 р. ФОП ОСОБА_2 не було подано до держуправління на затвердження проекту гранично - допустимих скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами.

Оскільки у відповідності до ст. 41 Водного кодексу України скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється, тому у зв'язку з порушенням умов спеціального водокористування та охорони вод та на підставі п.6 ст. 55 Водного кодексу України дія дозволу на спеціальне водокористування 21.12.2007 р. була припинена (рішення держуправління від 21.12.2007 р. № 3-2/5413).

Крім того, заперечення ФОП ОСОБА_2 щодо факту отримання вищезгаданого рішення держуправління спростовує наявними актами перевірок Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, зокрема актом перевірки від 29.07.2014 р. - 01.08.2014 р., в якому зазначається, що всього за період з 21.12.2007 р. по 07.04.2011 р. за самовільний забір води без дозволу на спеціальне водокористування нараховано і сплачено ФОП ОСОБА_2 396,64 грн. Також приписом від 07.04.2011 р. № 2-2/1435 зобов'язано ФОП ОСОБА_2 відновити дію дозволу на спеціальне водокористування в термін до 10.05.2011 р. У зв'язку з цим ФОП ОСОБА_2 19.05.2011 р. затвердив в держуправлінні Спеціальний оперативний регламент скиду речовин у водний об'єкт із зворотними водами рибоводних ставків, але із заявою про відновлення дії дозволу на спеціальне водокористування до держуправління відповідач - ОСОБА_2 не звертався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, доводи позивача та представника третьої особи, а також заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Підставою для звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, який виражається у здійсненні спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу упродовж 21.12.2007-29.07.2014.

Позовні вимоги прокурора мотивовані необхідністю захистити інтереси держави у сфері раціонального використання водних ресурсів. При цьому прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають у тому, що невідшкодування матеріального збитку, спричиненого державі внаслідок самовільного водокористування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) перешкоджає реалізації державної політики щодо забезпечення ефективної охорони, належного захисту та раціонального використання водних ресурсів.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

На підтвердження своєї правової позиції прокурор та позивач посилаючись на порушення відповідачем ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44,48,49,110,111 Водного кодексу України від 06.06.1995р. № 213/95-ВР, надали акт перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29.07.-01.08.2014р., лист ДЕІ у Тернопільській області №3-2/3665 від 04.08.2014р., припис №3-2/3661 від 01.08.2014р., протокол про адміністративне правопорушення №000846 від 29.07.2014р.

Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього

природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і

генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до норм Закону №1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Міністерство екології і природних ресурсів України

Статтями 68,69 Водного кодексу України, встановлено, що спеціальне водокористування води здійснюється юридичними і фізичними особами на підставі дозволу шляхом забору з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Частиною 4 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.07-01.08.2014р., проведеної спеціалістами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області згідно наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 29.07.2014р. за №224, направлення на проведення позапланової перевірки від 29.07.2014р. № 838, на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (Наказ Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. №136), за дорученням Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за дотриманням законів у природоохоронній сфері від 29.07.2014р. №591, державним інспектором Державної екологічної інспекції Глущенком Миколою Григоровичем у присутності СПД ФО ОСОБА_2, землевпорядника Підгороднянської сільської ради Гуль Василя Івановича, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району орендує землі водного фонду та ставок.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області ФОП ОСОБА_2 видано дозвіл на спецводокористування № УКР-1809 «А»/ТЕР від 30.07.2003 року з терміном дії до 31.07.2013 року.

Прокуратурою Тернопільської області під час проведення перевірки додержання вимог Водного кодексу України та іншого чинного природоохоронного законодавства встановлено, що держуправлінням орендарям водних об'єктів дозволи на спеціальне водокористування видавалися без встановлення нормативу гранично допустимого скидання речовин у водні об'єкти, що суперечило вимогам ст.ст. 35, 38, 41 Водного кодексу України та п. 2.33 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Мінприроди України від 15.12.1994 р. №116 та зареєстрованої в Мін'юсті України 22.12.1994 р. №313/523. За результатами перевірки прокурором Тернопільської області винесено протести про скасування та відкликання ряду дозволів на спеціальне водокористування.

02.11.2007 р. держуправлінням усім орендарям водних об'єктів надіслано листи № 3-2/4590 про необхідність розроблення проектів гранично - допустимих скидів та подання їх до 15.11.2007 р. в держуправління на затвердження.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 не було подано на затвердження проект гранично-допустимих скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області дію дозволу на спец водокористування № УКР-1809 «А»/ТЕР від 30.07.2003 року, виданого ФОП ОСОБА_2 з 21.12.2007року, припинено.

Вказане підтверджується надісланим державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області на адресу ФОП ОСОБА_2 листом від 21.12.2007р. № 3-2/5413 про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування (реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції від 27.12.2007р. та квитанція від 21.12.2007р. долучено до матеріалів справи).

Вищезазначене, також, підтверджується інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2, у порушення вимог п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, здійснював спеціальне водокористування за відсутності відповідного дозволу упродовж 21.12.2007-29.07.2014.

За фактом самовільного водокористування ФОП ОСОБА_2 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області нараховувались збитки, зокрема: за період з 21.12.2007 року по 03.06.2008 року - 49,31 грн, за період з 04.06.2008 року по 31.12.2010 року - 321, 47 грн., за період з 01.01.2011 року по 07.04.2011 року - 25, 86 грн.

Разом з тим, заперечення ФОП ОСОБА_2, зазначені у відзиві на позов та озвучені його представником в судових засіданнях щодо безпідставності позовних вимог, з огляду на не направлення йому листа держуправління від 21.12.2007р. №3-2/5413 про припинення дії дозволу на спецводокористування та неотримання рішення про необхідність розроблення та подання в держуправління проектів ГДС до 15.11.2007р., спростовується листом від 21.12.2007р. № 3-2/5413 про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування, реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції від 27.12.2007р. та квитанцією від 21.12.2007р. долучено до матеріалів справи.

Також, вказане заперечення відповідача спростовується і актами перевірок Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, зокрема, актом перевірки від 29.07.2014р.-01.08.2014р., в якому зазначено, що всього за період з 21.12.2007 року по 07.04.2011 року ФОП ОСОБА_2 нараховано за самовільний забір води без дозволу на спецводокористування 396, 64 грн., відповідач - ФОП ОСОБА_2 був ознайомлений.

Акт перевірки і протокол ФОП ОСОБА_2 підписував та надавав пояснення в протоколі 07.04.2011р., держінспектором ОСОБА_10 виносилася постанова №019/7192 за ст.48 КУпАП у вигляді штрафу на суму 85 грн. та нараховувалися збитки за нанесену державі шкоду по факту відсутності (припинення) терміну дії дозволу на спец водокористування в сумі 396,64 грн. Зазначені суми ФОП ОСОБА_2 сплачені в добровільному порядку.

29.07.2014р. за результатами перевірки державним інспектором Глущенком Миколою Григоровичем складено протокол про адміністративне правопорушення № 000846 по відношенню до ОСОБА_2.

З представлених до матеріалів справи доказів вбачається, що 05.05.2011р. підприємець ОСОБА_2 звертався в Державну екологічну інспекцію Тернопільської області з проханням про перенесення терміну припису №2-2/1435 від 07.04.2011р. на 25.05.2011р. у зв'язку з тим, що документи на реєстрації в держуправлінні навколишнього середовища в Тернопільській області. Розглянувши подану заяву, Держекоінспекція у Тернопільській області листом №2-2/1876 від 11.05.2011р. погодила перенесення терміну виконання припису від 07.04.2011р. №2-2/1435 на 25 травня 2011р.

Як зазначає, представник третьої особи в поясненнях №2-1/1922 від 24.10.2014р., ФОП ОСОБА_2 19.05.2011р. затвердив в держуправлінні Спеціальний оперативний регламент скиду речовин у водний об'єкт із зворотними водами рибоводних ставків, але із заявою про відновлення дії дозволу на спеціальне водокористування до держуправління не звертався. Таким чином, за період з 08.04.2011 року по 29.07.2014 року ФОП ОСОБА_2, у порушення вимог п. 9 ст. 44, 49 Водного кодексу України, продовжував здійснювати водозабір без дозволу на спеціальне водокористування.

Так, згідно до дозволу на спецводокористування №УКР-1809 «А»/ТЕР з терміном дії до 31.07.2013 року, забір води з поверхневих водоймищ для поповнення ставу складає 48,44 м. куб. на добу.

Таким чином, за період з 08.04.2011р. по 07.08.2011р. ФОП ОСОБА_2 самовільно використано 5909, 68 м. куб. поверхневої води для потреб рибництва; за період з 08.08.2011 по 31.12.2012 - 24849, 72 м. куб. води; за період з 01.01.2013 по 02.04.2014 - 22137, 08 м. куб. води; за період з 03.04.2014 по 29.07.2014 - 5715, 92 м. куб. води.

Розрахунок розміру збитків проведено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001 року №290 та зареєстрованого в Мінюсті України 18.01.2002 року за №44/6332.

При самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою:

З1 = W x Тар x 5,

де З1 - збитки за самовільне водокористування, грн; W - об'єм води при самовільному водокористуванні, м3; Тар - діючий на час порушення тариф на воду, грн/м3,5- коефіцієнт.

По п.п. 2-4 розрахунок розміру збитків проведено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20 липня 2009 року № 389, зареєстрованої в Мін'юсті України 14 серпня 2009 року №767/16783 із змінами, внесеними згідно з наказом міністерства екології та природних ресурсів №320 від 15.06.2012 року.

При самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою:

З = W x Тар x 100,

де З - збитки за самовільне водокористування, грн; W - об'єм води при самовільному водокористуванні, м3; Тар - діючий на час порушення тариф на воду, грн/м3, 100-коефіцієнт.

Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій СПД ФО ОСОБА_11 розмір збитків, завданих ним державі внаслідок спеціального водокористування з 08.04.2011 року по 29.07.2014 року на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району ФОП ОСОБА_2 без відповідного дозволу, становить 17190, 94 грн.

01.08.2014р. з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення перевірки, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області СПД ФО ОСОБА_11 винесено припис № 3-2/3661, яким, зокрема, приписувалось в строк до 01.10.2014р. отримати дозвіл на спец водокористування водного об'єкту на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району ; розробити та погодити оперативний регламент ГДС.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.07-01.08.2014р., раніше винесеним приписом від 07.04.2011р. №2-2/1435 СПД ФО ОСОБА_2 зобов'язано було, серед іншого, погодити оперативний регламент ГДС із Держуправлінням ОНПС у Тернопільській області в термін до 10.05.2011р.; відновити дію дозволу на спеціальне водокористування в термін до 10.05.2011р. Однак, не зважаючи на те, що листом від 20.06.2011р. №1789 держекоінспекцію повідомлено про виконання усіх чотирьох пунктів припису, зазначені вище пункти припису не виконані.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою КМУ від 13.03.2002р. № 321 (далі - Порядок № 321).

Пунктом 5 Порядку № 321 передбачені обов'язкові реквізити дозволу, одним з яких є термін, на який видано дозвіл. Дозвіл скріплюється печаткою та підписом керівника органу, що його видав.

Відповідно до пункту 9 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321, припинення права спеціального водокористування здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

П.6 ч. 1 ст.55 Водного кодексу України визначено, що право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.

Згідно п.4 ст.56 Водного кодексу України зазначеного кодексу припинення права спеціального водокористування здійснюється на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 статті 55 цього Кодексу. Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

При цьому суд враховуючи той факт, що законодавчо не визначено форми у якій повинна оформлятись вимога органу, який видав дозвіл, розцінює надісланий державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області на адресу ФОП ОСОБА_2 лист від 21.12.2007р. № 3-2/5413 про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування як такий, що може вважатись вимогою визначеною ст. ст.55, 56 Водного кодексу України.

Суд також критично розцінює заперечення відповідача щодо того, що в даному випадку мало місце безпідставне проведення позивачем перевірки без отримання на таку дозволу Державної екологічної інспекції як цього вимагає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", так як, в даному випадку позапланова перевірка позивачем проводилась за ініціативою прокуратури - правоохоронного органу і чинне законодавство не передбачає у такому випадку погодження перевірки з Державною екологічною інспекцією.

Одночасно, суд відхиляє посилання відповідача на рішення господарського суду Тернопільської області у справі від 19 листопада 2008р., так як, у вказаній справі не було предметом дослідження безпосередньо питання щодо законності та підставності припинення управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області дії дозволу на спецводокористування № УКР-1809 "А"/ТЕР від 30.07.2003р. виданого ФОП ОСОБА_2

Таким чином, суд вважає доведеним прокурором, позивачем та третьою особою та не спростованим відповідачем, що строк дії дозволу Укр-1809"А"/ТЕР від 30.07.2003р. з терміном дії до 31.07.2013р. припинено управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області з 21.12.2007р. та, як вбачається з матеріалів справи, відповідач - СПД ФО ОСОБА_2 не прийняв міри та інші відповідні заходи щодо виконання припису №3-2/3661 від 01.08.2014р., не розробив та не надав проекту ГДС, а відтак не поновив дозволу на спеціальне водокористування в період, за який нарахована та заявлена сума збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

Із змісту п. 1.6. Роз'яснення від 27.06.2001 № 02-5/744 ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення вищезазначеного законодавства, повинна відшкодуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Станом на день подачі позовної заяви збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, що стало підставою звернення до суду для стягнення їх в примусовому порядку.

При цьому, судом враховуються обґрунтування, подані прокурором та позивачем в частині наявності складу правопорушення, які підтверджені поданими ними доказами та не є спростованими відповідачем.

На відповідача за здійснення самовільного водокористування, покладається цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданих ним державі збитків.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, який полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Вище викладеним підтверджено, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності самовільне водокористування спричинив збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Статтею 5 вказаного Закону також встановлено перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", останній справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 49 ГПК України, суд судовий збір в сумі 1827 грн. покладає на відповідача у справі та він стягується в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських селищних, міських бюджетів 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.43, 32-33, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) - 17190 грн. 94 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування:

- 5 157 (п'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 28 коп. - 30% в доход спеціального фонду Державного бюджету України,

- 8 595 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 47 коп. - 50% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Підгороднянської сільської ради,

- 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 19 коп. - 20% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33116331700543, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 38038156 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.12.2014р.

Суддя В.Л. Гевко