Ухвала суду № 417003, 07.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого Харченка В.В.

суддів Берднік І.С.

Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

СпівакаВ.І.

при секретарі - Дерев енському І.І.

з участю- представників ТОВ «Газ Сервіс» -

Перепелиці Є.П. та Мясникова Г.А.;

представника ДПІ у Київському районі м. Харкова

Ваца О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ Сервіс”

на постанову Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2005 року

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ Сервіс” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005672310/3, № 0005682310/3, № 0005662310/3 від 1 липня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2005 року ТОВ „Газ Сервіс” звернулось в суд з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 1 липня 2005 року :

- № 0005672310/3, яким визначено податкове зобов,язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн. (2500 грн. основний платіж та 500 грн. штрафна санкція);

- № 0005682310/3, яким визначено податкове зобов,язання з по ПДВ в сумі 11400 грн. (7600 основний платіж та 3800 штрафна санкція);

- № 0005662310/3, яким застосовані штрафні санкції в сумі 747,9 грн., в тому числі санкцій 1102 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2005 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005672310/3, № 0005682310/3 від 1 липня 2005 року.

В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005662310/3 від 1 липня 2005 року в позові відмовлено.

Стягнуто з ДПІ у Київському районі м. Харкова на користь ТОВ „Газ Сервіс” 56,67 грн. витрат на сплату державного мита та 78, 67 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2005 року постанову Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2005 року змінено. В позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ТОВ „Газ Сервіс” просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2005 року в частині відмови від визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005662310/3 від 1 липня 2005 року та скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2005 року; ухвалити нове рішення та визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0005662310/3 від 1 липня 2005 року.

При цьому ТОВ „Газ Сервіс” посилаеться на порушення судами норм матеріального права.

В суді касаційної інстанції представники ТОВ „Газ Сервіс” Перепелиця Є.П. та Мясников Г.А. підтримали касаційну скаргу та її доводи.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова вважає касаційну скаргу такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

В суді касаційної інстанції представник ДПІ у Київському районі м. Харкова - Ваца О.І. підтримав подані відповідачем письмові заперечення.

Заслухавши доповідь судді Берднік І.С., пояснення представників ТОВ «Газ Сервіс» - Перепелиці Є.П. та Мясникова Г.А., представника ДПІ у Київському районі м. Харкова Ваца О.І., перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Газ Сервіс” за період з 1 жовтня 2003 року по 30 вересня 2004 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 5497/23-104/581/25190326 від 24 грудня 2004 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження та остаточно позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення від 1 липня 2005 року :

- № 0005672310/3, яким визначено податкове зобов,язання з податку на прибуток в сумі 3000 грн. (2500 грн. основний платіж та 500 грн. штрафна санкція);

- № 0005682310/3, яким визначено податкове зобов,язання з по ПДВ в сумі 11400 грн. (7600 основний платіж та 3800 штрафна санкція);

- № 0005662310/3, яким застосовані штрафні санкції в сумі 747,9 грн., в тому числі санкцій 1102 грн.

Перевіркою було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. п. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занижено суму податку на прибуток у 2-му кварталі 2004 року в розмірі 2500 грн.

Так, 9 листопада 2000 року між ТОВ „Газ Сервіс” та ГУ „Полтавагазвидобування” був укладений договір про надання послуг по відвантаженню та оформленню нафтопродуктів залізничним транспортом по території України.

Станом на 30 квітня 2004 року ТОВ „Газ Сервіс” мало кредиторську заборгованість перед ГУ „Полтавагазвидобування” у розмірі 10345, 94 грн., яка виникла станом на 1 березня 2001 року.

Податковий орган вважав, що ця сума заборгованості є безнадійною згідно з п. 1.25 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки по ній минув строк позовної давності. Цю суму заборгованості позивач, в порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 вказаного закону, не включив до складу валового доходу у 2-му кварталі 2004 року.

Перевіркою також було встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 5875, 51 грн., що підтверджені 15 податковими накладними, які заповнені з порушенням вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та „Порядку заповнення податкової накладної”, а саме : у двох податкових накладних відсутня адреса продавця, а в інших 13 адреса покупця.

Крім того, при перевірці на підприємстві достовірності та правильності оформлення авансових звітів було встановлено, що робітниками ТОВ „Газ Сервіс”, яким надавалися під звіт грошові кошти, для підтвердження витрат в бухгалтерію підприємства надавалися авансові звіти, до яких було додано накладні, які підтверджують факт отримання товарів, а документи на підтвердження внесення грошових коштів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) у авансовому звіті відсутні. Не підтверджено, на думку ДПІ, використання 538, 15 грн. Встановлено, що ТОВ «Газ Сервіс» використало одержані в установі банку готівкові кошти не за цільовим призначенням у розмірі 209, 75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - № 0005682310/3, яким визначено податкове зобов,язання з по ПДВ в сумі 11400 грн.; суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані позивачем податкові накладні не є належним чином оформлені ( не містять встановлених законом обов,язкових реквізитів) і тому це позбавляє покупця права на податковий кредит.

До такого висновку суди прийшли з порушенням норм процесуального права - без повного і всебічного з,ясування обставин в адміністративній справі (ст. 159 КАС України).

Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не робили накладні недійсними відповідно до «Порядку заповнення податкової накладної», не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами ст. 86 КАС України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати ПДВ та його сум.

Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкового органу, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5. пункту 7.4. ст. 7 цього закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Ці обставини судом не були перевірені.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - № 0005662310/3, яким застосовані штрафні санкції в сумі 747,9 грн.; суд першої інстанції вказав в постанові, що висновки ДПІ про відсутність доказів витрат коштів в сумі 538, 15 грн. є безпідставними (накладні з написом «Отримано»), порушення п. 2.3. ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» відсутне; податковим повідомленням-рішенням в інший частині застосовані санкції за порушення п. 2.12 вказаного Положення, а актом перевірки встановлено порушення п. 2.13 Положення.; само повідомлення-рішення містить невідповідність загальної суми санкцій та її складової, в оскаржуваному повідомлені-рішенні санкції за порушення касової дисципліни неправомірно визначені податковим зобов,язанням.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, вказав, що штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням № 0005682310/3 нараховані у відповідності до норм чинного законодавства та погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність визначення в цьому податковому повідомленні-рішенні штрафної санкції за порушення касової дисципліни податковим зобов,язанням.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки штрафні санкції нараховані податковим повідомленням-рішенням № 0005662310/3, а не № 0005682310/3, як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Також колегія суддів апеляційного суду, погодившись з висновком суду першої інстанції про неправомірність визначення штрафної санкції за порушення касової дисципліни податковим зобов,язанням, не дала в своїй ухвалі будь-якої оцінки цій обставини.

Враховуючи вказані порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, та те, що суд апеляційної інстанції може досліджувати нові докази, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2005 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Газ Сервіс” задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду апеляційної інстанції в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий Харченко В.В.

Судді Берднік І.С.

Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Співак В.І.