Постанова № 41696651, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 року Справа № 904/3389/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 28.11.2014р.)

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 року у справі №904/3389/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним в певній частині договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, в якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Криворізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 12.12.2008р. за №040810801011 в частині:

- абзацу першого пункту 8 та пункту 14 в редакції додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) та внесення змін до нього від 05.12.2013р. №2013524.

- коефіцієнту 2,5; коефіцієнту диференціації 1,5, річного розміру земельного податку у сумі 3 772,40 грн., річного розміру орендної плати у сумі 11 167,20 грн. розрахунку розміру орендної плати за землю до додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) та внесення змін до нього від 05.12.2013р. №2013524.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2008р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки. 05.12.2013р. сторонами договору оренди відповідно до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 "Про поновлення договору оренди земельних ділянок та внесення змін" укладено додаткову угоду №2013524 про продовження на 5 років (тобто до 12.12.2018р.) терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього. Як вказує позивач, абзац перший пункту 8 та пункт 14 договору оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. №3013524 не відповідають вимогам ст.21 Закону України "Про оренду землі" та розділу ХIII Податкового кодексу України, а тому підлягають визнанню недійсними судом відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України. Крім того, річний розмір земельного податку та орендної плати за землю розраховані неправильно, оскільки безпідставно застосовано в частині коефіцієнт 2.5, що застосовується у містах обласного значення, та коефіцієнт диференціації 1,5.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014р. у справі №904/3389/14 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсними абз.1 п.8 та абз.1 п.14 договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. №2013524. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. №2013524 в частині застосування коефіцієнту диференціації 1,50. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі (а.с.131-135).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2008р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.06.2008р. №2611 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення магазину, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,048 га (п.2 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:186:0004 (п.3 договору).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умовах переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення (п.5 договору).

Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням земельних ресурсів у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, на рахунок Управління держказначейства у м.Кривому Розі №33217815700021 код ЄДРПОУ 24230992, у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 (п.6 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою (абз.1 п.8 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії (п.11 договору).

Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.14 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.45 договору).

Рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013р. №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договір оренди" поновлено договір оренди земельної ділянки від 11.11.2008р., укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар).

05.12.2013р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) та внесення змін до нього №2013524.

Відповідно до п.1 додаткової угоди термін дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 12.12.2018р.

Пункт 8 змінено та викладено в новій редакції. Разом з тим формулювання оспорюваного позивачем абз.1 п.8 залишилось незмінним, а саме: "Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою".

Згідно з додатковою угодою у п.14 замість слів "до 1 лютого" замінено на "до 20 лютого". Тобто "орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями".

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за землю до додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сторони погодили, що ставка податку за 1 кв.м. становить 2,82 грн.; коефіцієнт, що застосовується у містах обласного значення 2,5; коефіцієнт диференціації відповідно до рішення міської ради від 26.06.2013р. №2088 дорівнює 1,5; річний розмір земельного податку складає 5076 грн.; розмір орендної плати, встановлений у договорі - трикратний розмір земельного податку; річний розмір орендної плати дорівнює 15 228 грн. (а.с.25).

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним абз.1 п.8 та абз.1 п.14 договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. (державна реєстрація від 12.12.2008р. №040810801011) в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. №2013524, а також застосування коефіцієнту диференціації 1,50.

Рішенням ХХХV сесії VI скликання Криворізької міської ради від 26.06.2013р. №2008 "Про ставки податку за земельні ділянки на території міста Кривого Рогу" затверджено розміри коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання в межах міста, зокрема для Довгінцевського району 1,00 для усіх земельних ділянок на території, за винятком указаних в п.п.2-26.

З договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 0,048 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, є комунальною власністю та надана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для розміщення магазину.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) (п.14.1.136. Податкового кодексу України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.7. Податкового кодексу України).

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті. (п.275.3. Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, що була надана в оренду позивачу, не відноситься до земельних ділянок перелічених в п.п.2-26 вказаного рішення, однак відповідачем застосовано коефіцієнт диференціаціі 1,50 замість 1,00.

П.15.1. Податкового кодексу України унормовано, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.286.2. Податкового кодексу України).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5. Податкового кодексу України).

Разом з тим оскаржуваним пунктом договору передбачено, що орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, при цьому орендар є фізичною особою-підприємцем, а не юридичною особою.

П.287.5. Податкового кодексу України унормовано, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При цьому абз.1 п.8 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; за неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно зі ст.217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину.

Також колегія суддів вважає вірними висновки господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним положень договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. №2013524 в частині застосування коефіцієнту 2,5 як для міста обласного значення.

Згідно ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20.02.2014р. по справі №210/4946/13-а, якою в позові до Криворізької міської ради про скасування п.п.1.1 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013р. №2008 "Про ставки податку за земельні ділянки на території міста Кривого Рогу" в частині слів "обласного значення" відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.062014р. по справі №210/4946/13-а вищезазначену постанову залишено без змін.

Зокрема, в постанові по справі №210/4946/13-а від 20.02.2014р. зазначено наступне.

«Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30.12.1962р. «Про внесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР» віднесено у відання обласних (промислових) Рад депутатів трудящих, зокрема по Дніпропетровській області, 10 міст, у тому числі і місто Кривий Ріг з містом Інгулець і селищами міського типу Веселі Терни, Залізничне, Мирівське, Рахманівка.

Термін «міста обласного чи районного підпорядкування», що вживався в законодавстві за часів Української РСР, у сьогоднішньому законодавстві вживається як термін «міста обласного чи районного значення».

За інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, до складу Дніпропетровської області входить 13 міст обласного значення, у тому числі і м.Кривий Ріг. Крім того, згідно Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України м.Кривий Ріг відноситься до 2-го рівня класифікації, який включає, у тому числі, й міста обласного підпорядкування. Зважаючи, що кількість та перелік міст обласного підпорядкування у Класифікаторі відповідає кількості та переліку таких міст на веб-порталі Верховної Ради України, є усі підстави стверджувати, що слова «підпорядкування» та «значення» є словами-синонімами.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013р. «Про ставки податку за земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» було прийнято у відповідності та на підставі норм законодавчих актів України, в межах компетенції, визначеної законодавством, і підстави для його скасування відсутні».

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено обставини, які не повинні доводитись знову при розгляді даної справи, оскільки Криворізька міська рада є стороною по справі №210/4946/13-а.

Також господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним в частині річного розміру земельного податку у сумі 3 772,40 грн., річного розміру орендної плати у сумі 11 167,20 грн.

Позивачем подана позовна заява про визнання недійсним договору, а не про внесення змін до нього. Тому суд не проводить відповідні перерахунки річного розміру земельного податку та річного розміру орендної плати.

Висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 року у справі №904/3389/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських