Рішення № 41696613, 25.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 922/3891/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТНМ-Енерго", м. Харків до ТОВ ВТП "Теплоенергопром", м. Харків про стягнення 304917,59 грн. за участю представників:

позивача - Садчиков С.О., довіреність б/н від 01.08.14 р.,

відповідача - Мала Н.О., довіреність б/н від 20.10.14 р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТНМ-Енерго" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ ВТП "Теплоенергопром" заборгованість за договором підряду №2014.02/10-ТА, який було укладено між сторонами 10.02.14р. в сумі 278053,48 грн., пеню в сумі 2821,13 грн., інфляційні втрати в сумі 21483,71 грн., 3% річних в розмірі 2559,27 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.09.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.10.14р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 278053,48 грн., пеню в сумі 2503,74 грн., інфляційні втрати в сумі 9628,18 грн., 3% річних в розмірі 2144,11 грн.. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.10.14р. прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог від 20.10.14 року (вхідний № 37097 від 22.10.14р.) до розгляду та задоволено її.

11.11.14р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.11.14р. клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст.69 ГПК України - задоволено, строк вирішення спору продовжено по "26" листопада 2014р.

25.11.14р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, а саме копію платіжного доручення про сплату відповідачем 30000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.14р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.14р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в позові.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

10.02.2014 року між ТОВ ВТП "Теплоенергопром" (далі - Замовник) та ТОВ "ТНМ- Енерго" (далі - Підрядник) був укладений Договір підряду №2014.02/10-ТА (далі-Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту турбокомпресорного агрегату №4 інв.№10514680 ТЕЦ ВАТ "Запоріжсталь" в обсязі, передбаченому затвердженими Замовником кошторисами або проектами.

В свою чергу, згідно п.1.2. Договору, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи в порядку і строки, передбачені договором.

Згідно п 3.2. Договору ціна Робіт визначається кошторисами з розрахунком договірної піни за обсягами (об'єктам, етапам, видам) Робіт, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Додатку №2 до Договору (додається) загальна вартість послуг, що мають бути надані за Договором, становить 679 970,40 грн.

Згідно п.4.1. Договору Оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно протягом 35 банківських днів від дати підписання Замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих Підрядником рахунків, податкових накладних та копій актів КБ-2в.

У разі порушення Підрядником строків пред'явлення актів КБ-2в, передбачених пунктом 7.1.12. Договору, строк оплати таких робіт складає 60 (шістьдесят) календарних днів від дати підписання Замовником актів КБ-2в с додатками до акту КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих Підрядником рахунків, податкових накладних

Згідно Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 Підрядник здав, а замовник Прийняв роботи загальною вартістю 502849,96 грн.

Згідно Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 Підрядник здав, а замовник Прийняв роботи загальною вартістю 65718,56 грн.

Згідно Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 Підрядник здав, а замовник Прийняв роботи загальною вартістю 9484,96 грн.

Відповідно до наданого позивачем реєстру передачі документів (а.с. №48-50) суд приходить до висновку про наявність прострочки передачі Замовнику рахунку-фактури та інших документів, вказаних у пункті 7.1.11., оскільки передача рахунку-фактури проводиться на протязі 3-х робочих днів з моменту закінчення робіт.

Таким чином, в даному випадку слід застосовувати частину другу пункту 4.1. договору в частині кількості днів для оплати Замовником виконаних робіт.

Судом встановлено, що станом на 27.08.2014 року загальна вартість прийнятих Замовником робіт становить 578 053,48 грн. При цьому, Замовником прийняті роботи були оплачені лише частково, а саме в сумі 300000,00 грн., згідно з платіжного доручення №8 від 13.06.2014 року. Заборгованість Замовника перед Підрядником за виконані роботи становила до подачі позову до суду 278 053,48 грн.

27.06.2014 року Позивачем до Відповідача за допомогою електронної пошти було надіслано вимогу-претензію про сплату заборгованості. 07.08.2014 року Позивачем було надіслано Відповідачу повторну вимогу про сплату заборгованості (документи про поштове відправлення додаються).

Відповідачем, гарантійним листом від 18.08.2014 року було визнано суму боргу у розмірі 268568,52 грн., та запропоновано графік погашення заборгованості, який позивач вважає неприйнятним.

В процесі розгляду справи, позивачем було надано платіжне доручення №760 від 21.11.14р. про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пунктами 4.2., 4.4. передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки часткова оплата за виконані роботи відповідачем була здійснена після порушення провадження по справі, та суд припиняє провадження по справі в цій частині позову в сумі 30000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету позову.

З огляду на вищенаведене, станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом сума стягнення з відповідача, з урахуванням часткової проплати та заяви про зменшення розміру позовних вимог, складає 248 053,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 248053,48 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 248053,48 грн. суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 248 053,48 грн. заборгованості правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.2 Договору у разі порушення терміну оплати виконаних Робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 2503,74 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2144,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9628,18 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 2144,11 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 9628,18 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 9628,18 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГОПРОМ" (код СДРПОУ 30237667, зареєстровано за адресою:61106, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 283, поточній рахунок №2600930124542 у ПАТ "КБ" АКТИВ-БАНК" МФО 300852) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТНМ-ЕНЕРГО" (Код СДРПОУ 36985132, зареєстровано за адресою: 61204, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 66-Б, квартира 141, поточний рахунок №26002000010676 у ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300614) суму заборгованості за надані послуги у розмірі 248 053,48 грн., пені у розмірі 2 503,74 грн., інфляційних у розмірі 9628,18 грн., 3% річних у розмірі 2144,11 грн., суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 5846,59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко