Рішення № 41696606, 27.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 910/15051/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М.,

розглянувши справу

за позовомНаціональної телекомпанії Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Білоцерківмаз»про стягнення 12 839,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Погас О.А. (довіреність №8-01-19/580 від 10.04.2014);від відповідача:Здоровєйщева Т.Ю. (довіреність №15 від 31.10.2014).секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

21.07.2014 Національна телекомпанія України (далі - позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою №8-01-19/1307 від 08.07.2014 (вх. № 4421/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Білоцерківмаз» (далі - відповідач) про стягнення 12 839,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №19/12/12-01/194-25/3 про розповсюдження інформації імені або найменування та знаків для товарів і послуг спонсорів, а саме щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

В результаті чого, позивач просить суд, стягнути з відповідача 11 000,00 грн. основний борг, 1 523,72 грн. пені та 315,53 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014 справу №910/15051/14 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 06.10.2014 справу №910/15051/14 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2014 справу №910/15051/14 суддею Антоновою В.М. прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2014.

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві №8-01-19/1307 від 08.07.2014 (вх. № 4421/14).

27.11.2014, у судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у запереченні №05/728 від 12.08.2014.

У судовому засіданні 27.11.2014 господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

29.12.2012 між Національною телекомпанією України (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Білоцерківмаз» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №19/12/12-01/194-25/3 про розповсюдження інформації, імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню спонсорських матеріалів, наданих замовником у програмі, що транслюватиметься в ефірі телеканалу (далі-послуги).

Замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно умов цього договору (п.1.2. договору).

Згідно п. 4.2. договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі цього договору та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність виставлених виконавцем рахунків не є підставою для звільнення замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг за цим договором. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 9.1. договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Також 29.12.2012 між Національною телекомпанією України (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Білоцерківмаз» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено додаток №1 до договору №19/12/12-01/194-25/3 про розповсюдження інформації, імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів (далі-додатко №1), яким сторони погодили умови розміщення спонсорських матеріалів в ефірі телеканалу та вартість послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, актом прийому-передачі послуг від 17.06.2013 до договору №19/12/12-01/194-25/3 про розповсюдження інформації, імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів (далі-акт), виконавець передав та передає, а замовник приймає послуги по розміщенню спонсорських матеріалів за мовника в програмі «Сільрада» на телевізійному каналі «Перший» за період 10.06.2013.

Пунктом 2 акту зазначено, що вартість послуг з ПДВ становить 11 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.2. договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі цього договору та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність виставлених виконавцем рахунків не є підставою для звільнення замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг за цим договором. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п.2. додатку №1 вартість послуг протягом 1 одного календарного місяця визначається шляхом помноження вартості 1 однієї оригінальної програми на кількість програм протягом 1 одного календарного місяця. Остаточна вартість послуг визначатиметься сторонами в акті виконаних робіт та сплачується замовником не пізніше 10 числі наступного місяця, який слідує за тим, в якому надавалися послуги.

У зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі про, що свідчить платіжне доручення №736 від 22.07.2014, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 11 000,00 грн. по справі припиняється на підставі п. 1-1 ч. 1ст. 80 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно роз'яснень п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи повну оплату відповідачем суми основного боргу, господарський суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги у розмірі 11 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 523,72 грн. пені та 315,53 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність встановлену цим договором та/або чинним законодавством України.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.4. договору у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим договором, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання замовником.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначено період нарахування пені з 23.07.2013 по 07.07.2014, який перевищує шість місяців нарахуння.

Господарський суд, встановив, що розрахунок пені здійснений з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, судом здійснено розрахунок за період з 23.07.2013 по 18.01.2014 за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 711,53 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення11000.0023.07.2013 - 12.08.2013217.0000 %0.038 %*88.6011000.0013.08.2013 - 18.01.20141596.5000 %0.036 %*622.93Таким чином позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 711,53 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 315,53 грн. нарахованих на суму боргу по кожній окремій видатковій накладній з вартості неоплаченого товару.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач заперечує про нарахування 3% річних, зазначаючи про те, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання за своєю правовою природою є пенею.

Пунктом 6.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Таким чином, твердження відповідача є хибним, так як позивач просить суд стягнути не проценти за користування чужими коштами, а лише проценти річних.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що він здійснений відповідно до вимог закону та умов договору, проте є арифметично невірним та складає 316,44 грн.

Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 315,53 грн. 3% річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Таким чином позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 315,53 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань у повному обсязі, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими.

Однак, у зв'язку зі сплатою відповідачем повною оплатою основного боргу після порушення провадження у справі, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 1 027,06 грн., з яких 711,53 пені та 315,53 грн. 3% річних.

В частинні стягнення з відповідача 812, 22 грн. пені суд відмовляє.

В частині стягнення з відповідача 11 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припиняється.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Білоцерківмаз» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, бульвар 1-го Травня, будинок 13, ідентифікаційний код: 31907458) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 42, ідентифікаційний код: 23152907) 711 (сімсот одинадцять) грн. 53 коп. пені, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 53 коп. 3% річних та 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 35 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 812 (вісімсот дванадцяти) грн. 22 коп. пені відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 11 000 (одинадцяти тисяч) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 02.12.2014 року