Рішення № 41696576, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21603/14 01.12.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О.

до Фізичної особи-підприємця Верес Володимира Павловича

про стягнення 484 997,85 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Мартян О. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця Верес Володимира Павловича заборгованості за Кредитним договором № 40-2011 від 01.12.2011 в розмірі 484 997,85 грн., в тому числі 227973,53 грн. основного боргу, 142423,17 грн. процентів, 86336,39 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 8744,92 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 11598,68 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 7121,16 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 порушено провадження по справі № 910/21603/14, розгляд справи призначено на 03.11.2014.

31.10.2014 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив в якому зазначено, що товар, який був переданий в заставу на забезпечення кредитного договору був пошкоджений в результаті аварії центральної труби каналізаційних стоків. Внаслідок чого відповідач припинив свою діяльність і не має інших можливостей погашати кредит. Також у відповідача є зобов'язання по оплаті кредиту в іншому банку. Таким чином, відповідач просить відмовити частково у задоволені позовних вимог та зменшити належну до виплати за кредитом суму до 227973,53 грн.

В судовому засіданні 03.11.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2014 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2014 з'явився, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, відповідачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.11.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Старокиївський банк" (змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк"), як кредитором та Фізичною особою-підприємцем Верес Володимиром Павловичем, як позичальником, укладено Кредитний договір № 40-2011 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 227973,53 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а позичальник зобов'язується використати його у відповідності до цільового призначення та повернути кредитору кредит, відсотки по ньому, а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений цим договором.

Кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 30.11.2012 (включно) або в інший термін, визначений у заяві клієнта про повне дострокове погашення кредиту або достроковій вимозі банку відповідно до вимог, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 25% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту з дня його зарахування на поточний рахунок позичальника до повного погашення заборгованості по кредиту (пункт 3.1. Кредитного договору).

Відсотки за користування кредитними ресурсами сплачуються позичальником щомісяця - останнього банківського дня в місяці та одночасно з поверненням кредиту. У випадку, якщо останній день строку сплати чергового платежу по відсоткам припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону або дні, коли банки відповідно до законодавства України не працюють, або припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа (29, 30, 31 числа) днем закінчення строку є останній банківський день цього місяця (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути основний борг не пізніше дати вказаної в п. 1.2. Кредитного договору.

Як вбачається з меморіального ордеру № 113 від 02.12.2011, Публічним акціонерним товариством "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" видано Фізичній особі-підприємцю Верес Володимиру Павловичу 227973,53 грн. згідно із Кредитним договором № 40-2011 від 02.12.2011.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач до виконання умов Кредитного договору поставився недобросовісно та допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 01.10.2014 у відповідача наявна заборгованість зі сплати по тілу кредиту у розмірі 772973,53 грн. та зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 142423,17. Таким чином, позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Верес Володимира Павловича 227973,53 грн. основного боргу, 142423,17 грн. процентів, 86336,39 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 8744,92 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 11598,68 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 7121,16 грн. штрафу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Кредитного договору № 40-2011 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з меморіального ордеру 113 від 02.12.2011, Публічним акціонерним товариством "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" видано Фізичній особі-підприємцю Верес Володимиру Павловичу 227973,53 грн. згідно із Кредитним договором № 40-2011 від 03.12.2011.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення ФОП Верес В. П. Публічному акціонерному товариству "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" грошових коштів за Кредитним договором № 40-2011 від 03.12.2011 в розмірі 227973,53 грн. до 01.10.2014 та не надано доказів сплати процентів за користування таким кредитними коштами.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору № 40-2011 від 03.12.2011, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 227973,53 грн. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Верес В. П. 227973,53 грн. - простроченої заборгованості за кредитом та 142423,17 грн. - заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 5.2. Кредитного договору визначено, що при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки від суми неповернення кредиту.

При порушенні строку сплати відсотків згідно п. 3.2 цього договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках (п. 5.3 договору).

При порушені строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначений в п.п 1.2, 3.2 позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків. Позичальник зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок кредитора № 6397401000010 в ПАТ «Старокиївський банк», МФО 321477 в десятиденний термін з моменту порушення строку сплати відсотків та/або повернення кредиту (п. 5.4 договору).

Таким чином, до стягнення з ФОП Верес В. П. на користь Публічного акціонерного товариства "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" підлягає 1398,68 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків повернення кредиту на підставі п. 5.4. Кредитного договору, 7121,16 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків сплати відсотків на підставі п. 5.4. Кредитного договору, 86336,39 грн. - заборгованість по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту та 9744,92 грн. - заборгованість по сплаті пені за порушення строків сплати відсотків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1.Позов Публічного акціонерного товариства "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Верес Володимира Павловича (04107, м. Київ, вулиця Татарська, 2-Д, квартира 22, ідентифікаційний код 1814400039) на користь Публічного акціонерного товариства "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" (01033, м. Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8, ідентифікаційний код 19024948) 227973,53 (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 63 копійки простроченої заборгованості за кредитом, 142423,17 грн. (сто сорок дві тисячі чотириста двадцять три гривні 17 коп.) заборгованості за процентами, 11398,68 грн. (одинадцять тисяч триста дев'яносто вісім гривень 68 коп.) заборгованості по сплаті штрафу за порушення строків повернення кредиту, 7121,16 грн. (сім тисяч сто двадцять одна гривня 16 коп.) заборгованості по сплаті штрафу за порушення строків сплати відсотків, 86336,39 грн. (вісімдесят шість тисяч триста тридцять шість гривень 39 коп.) заборгованості по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту та 9744,92 грн. (дев'ять тисяч сімсот сорок чотири гривні 92 коп.) заборгованості по сплаті пені за порушення строків сплати відсотків.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Верес Володимира Павловича (04107, м. Київ, вулиця Татарська, 2-Д, квартира 22, ідентифікаційний код 1814400039) в доход Державного бюджету 9699,96 грн. (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 96 коп.) судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2014

Суддя О.А.Грєхова