Рішення № 41694545, 02.12.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

справа №2-7620/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2011 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Браги А.В.,

при секретарі Лапміки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Дніпродзержинського відділення АТ «Сведбанк»(публічне) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнення позовних вимог, послався на те, що 14 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0316/0408/45-018, за яким вказаний відповідач отримала 23330 доларів США, зобовязавшись повернути кредит до 14 квітня 2025 року на умовах договору, сплативши за користування кредитом 12,5% річних, а також інші обовязкові платежі. Виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобовязань забезпечено договором іпотеки №0316/0408/45-018-Z-1 від 14 квітня 2008 року та договором поруки №0316/0408/45-018-Р-1 від 14 квітня 2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, який разом із ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за невиконання останньою своїх договірних зобовязань за кредитним договором. Посилаючись на зазначені обставини, вказуючи, що відповідачі не виконують свої договірні зобовязання, достроково повертати кредит не бажають, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості в загальному розмірі 265113,53 гривень, а також звернути стягнення на предмет іпотеки за договором №0316/0408/45-018-Z-1 від 14 квітня 2008 року. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

В останнє судове засідання представник позивача не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду письмову заяву про розгляд справи за своєї відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти вирішення справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, укладено кредитний договір №0316/0408/45-018, за умовами якого кредитор зобовязався надати позичальнику кредит в розмірі 23330 доларів США, а позичальник повернути кредит ануїтетними платежами відповідно до умов договору, сплативши 12,5% річних за користування кредитом, а також інші обовязкові платежі. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року, копією витягу зі Статуту ПАТ «Сведбанк».

Згідно п.8.1 вказаного кредитного договору за порушення терміну сплати ануїтетних платежів позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Розділом 9 вказаного договору передбачено право кредитора вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів у випадку невиконання позичальником будь-яких зобовязань за цим договором.

Як свідчить копія заяви на видачу готівки №2530366/0333 від 14 квітня 2008 року кредитором на виконання умов кредитного договору №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року були надані позичальнику обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобовязань між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 14 квітня 2008 року укладено договір поруки №0316/0408/45-018-Р-1. За умовами такого договору відповідач ОСОБА_2, як поручитель, зобовязався перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі із ОСОБА_1 за невиконання останньою взятих на себе договірних зобовязань за кредитним договором №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року. Зазначені обставини підтверджуються копією договору поруки №0316/0408/45-018-Р-1 від 14 квітня 2008 року.

Окрім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобовязань із своєчасного повернення кредиту між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та вказаним відповідачем 14 квітня 2008 року укладено договір іпотеки №0316/0408/45-018-Z-1, предметом якого є належне ОСОБА_1 нерухоме майно. Даним договором забезпечено виконання всіх зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року. Викладені обставини підтверджуються копією вищезазначеного договору іпотеки.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перестала виконувати належним чином взяті на себе договірні зобовязання, в звязку із чим позивачем 14 жовтня 2009 року, 17 листопада 2009 року надіслано відповідачам вимогу про погашення заборгованості та дострокове повернення кредиту. Оскільки така вимога відповідачами виконана не була станом на 10 червня 2011 року виникла заборгованість: 22813,11 доларів США (181900,34 гривень) сума заборгованості, 6037,12 доларів США (48136,98 гривень) сума процентів за користування кредитом, 4399,1 доларів США (35076,22 гривень) пеня за прострочення виконання зобовязання. Викладені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за кредитом станом на 10 червня 2011 року, довідкою щодо курсу валюти станом на 10 червня 2011 року, копією вимоги про дострокове повернення кредиту від 14 жовтня 2009 року, копіями поштових конвертів, копією вимоги від 17 листопада 2009 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України) та договір застави (ст.572 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обовязок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ст.550 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547, 573 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись порукою та заставою. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобовязання в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку»іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.3 Закону України «Про іпотеку», ст.574 в контексті ст.575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст.589, 590 ЦК України.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачами кредитного договору №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року, договору поруки №0316/0408/45-018-Р-1 від 14 квітня 2008 року, а також встановлено невиконання відповідачами, на відміну від позивача, своїх зобовязань за даними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості в розмірі 265113,53 гривень.

Щодо позовної вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки вся сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року повністю охоплюється позовною вимогою позивача до відповідачів про стягнення заборгованості, яку суд, як вказано вище, задовольняє в повному обсязі. За таких обставин задоволення ще й вимоги про зверненням стягнення на предмет іпотеки з метою відшкодування позивачу тієї ж суми заборгованості за кредитним договором №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року буде подвійним стягненням, а отже є неможливим.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з солідарно з відповідачів на користь позивача, понесенім останніми при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 572-575, 589, 590, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.1, 3, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 110, 209, 212-215, 224-232 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Дніпродзержинського відділення АТ «Сведбанк»(публічне) (рахунок 29094001090310, МФО300164, код ЄДРПОУ 19356840) заборгованість за кредитним договором №0316/0408/45-018 від 14 квітня 2008 року у загальному розмірі 265113,53 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, солідарно стягнувши з них на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Дніпродзержинського відділення АТ «Сведбанк»(публічне) судовий збір (державне мито) в сумі 1700 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяА.В. Брага