Рішення № 41690735, 27.11.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17855/13-ц

пр. № 2/759/801/14

27 листопада 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лук'яненко Л.М.

при секретарі Борей В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок", третя особа: Святошинське районне управління УМВС України в м. Києві про повернення товару з відповідального зберігання та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 квітня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Туристичний комплекс «Пролісок» в особі Голови правління Рахмана П.Б. та громадянином України ОСОБА_1 був укладений Договір зберігання. У відповідності до Договору зберігання та Акту приймання-передачі до договору зберігання від 10 квітня 2010р. зберігач приймає колекційний набор статуеток із фарфору, в чому відображаються національно-історічні культурні цінності українського народу. Предметом Договору є колекція статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 (сімдесят шість) одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень, 00 копійок). Обов'язком Зберігача, згідно з п.п. 2.1.3 Договору є повернути колекцію Поклажодавцю на його першу вимогу.

05 серпня 2013р. Позивач звернувся з письмовим зверненням до голови правління ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» Сухова Ю.П., яке було отримано та зареєстроване начальником юридичного відділу Клевко Н.О., з проханням повернути вищевказане майно у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвати Договір зберігання 10.04.2010р. укладений між Сторонами. На що позивач отримав від голови правління ПАТ «ТК «Пролісок» усну відмови з посиланням на те, що зазначена колекція начебто не приймалася на зберігання та відсутня у Зберігача.

Але на сьогоднішній день позивачу статуетки не повернуто. В зв'язку з вищевикладеним просили зобов'язати відповідача повернути колекцію статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 (сімдесят шість) одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень, 00 копійок) у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвати Договір зберігання 10.04.2010р. укладений між сторонами та стягнути на їх користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з'явився, по час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, його інтереси в судовому засіданні представляє адвокат згідно довоговору про надання юридичної допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову, з підстав недоведеності укладання договору на зберігання та акту прийому-передачі статуеток.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечує, оскільки договір укладений без дотримання вимог .

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що 10 квітня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Туристичний комплекс «Пролісок» в особі Голови правління Рахмана П.Б. та громадянином України ОСОБА_1 був укладений Договір зберігання. (а.с. 6-7)

У відповідності до Договору зберігання та Акту приймання-передачі до договору зберігання від 10 квітня 2010р. зберігач приймає колекційний набор статуеток із фарфору, в чому відображаються національно-історічні культурні цінності українського народу. (а.с. 8-11)

Предметом Договору є колекція статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 (сімдесят шість) одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень, 00 копійок). Обов'язком Зберігача, згідно з п.п. 2.1.3 Договору є повернути колекцію Поклажодавцю на його першу вимогу.

05 серпня 2013р. Позивач звернувся з письмовим зверненням до голови правління ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» Сухова Ю.П., яке було отримано та зареєстроване начальником юридичного відділу Клевко Н.О., з проханням повернути вищевказане майно у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвати Договір зберігання 10.04.2010р. укладений між Сторонами. (а.с.12).

Таким чином, на сьогоднішній день склалися обставини, за яких відповідач безпідставно та протиправно заволодів майном позивача.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Згідно п. 5.2 договору відповідального зберігання № 361 від 30.10.2011 року термін закінчення зберігання закінчився ще 10.04.2012 року, однак Відповідач до цього часу майно в комплектності, яке йому було передане на зберігання, Позивачу не повернув.

Частина 1 статті 949 ЦК України визначає, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Крім того в судовому засіданні представник відповідача заявила , що договір зберігання був укладений їх колишнім директором , працівниками їх підприємства в наявності виявили 113 статуеток , а позивач вимагає повернути 76 статуеток , а тому невідомо звідки з*явились інші статуетки , та що з ними надалі робити .

Наведені вище обставини стверджуються копією договору відповідального зберігання від 10.04.2010 року, актом приймання-передачі від 10.04.2010 року, копіями листа від 05.08.2013 року та іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода ,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ",враховуючи тривалість та тяжкість моральних страждань,тяжкість вимушених змін в житті через порушення їх законних прав ,погіршенням стану здоров*я,виходячи з засад розумності ,виваженості та справедливості та врахуванням моральних страждань,суд вважає за необхідне задовольнити позов щодо стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн.

Згідно ст.ст.57,58,59,60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб ,показання свідків ,письмові докази ,речові докази і висновки експертів. Належними є докази ,які містять інформацію щодо предмету доказування . Обставини ,які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування . Кожна сторона повинна зобов*язана довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

За таких обставин суд дійшов до висновку ,що позивачем доведені ті обставини ,на які посилається як на підставу своїх вимог .В свою чергу відповідач не довів обставин ,якими обґрунтовував заперечення проти позову.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 387, 936, 938, 949,1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 30, 57, 60, 64, 88, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, м. Київ, пр.. Перемоги, 139, Код ЄРДПОУ 02573510) повернути ОСОБА_1 (м. Київ, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) колекцію статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 (сімдесят шість) одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень) у цілісності та збереженості та розірвати договір зберігання від 10.04.2010 року .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (03179, м. Київ, пр.. Перемоги, 139, Код ЄРДПОУ 02573510) на користь ОСОБА_1 (м. Київ, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лук'яненко Л.М.