Рішення № 41688784, 27.11.2014, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2548/14-ц

Провадження № 2/515/2974/14

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року. Татарбунарський районний суд Одеської облас-ті в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

при секретарі Коренчук О.Е.

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбуна-ри Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністра-ції Одеської області

про поновлення на роботі, стягнення середнього заро-

бітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 (за довіреністю) ОСОБА_3 пред'явила цивільний позов до Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

На підставі наказу № 82-К від 04.11.2013 р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу до відповідача на посаду фахівця із соціальної ро-боти. А згідно наказу № 31-К від 25.06.2014 р. його звільнено з зай-маної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скорочен-ням штату працівників і неможливістю переведення на іншу роботу. З да-ним наказом ОСОБА_2 не був ознайомлений, оскільки 20.06.2014 р. його було мобілізовано на військову службу, яку він проходить у складі сил, що залучені та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Крім того, посада фа-хівця із соціальної роботи існує, на ній працює інша людина. Заяву про звільнення з роботи за згодою сторін 25.06.2014 р. ОСОБА_2 не надавав і не міг це зробити фізично, оскільки, як вже зазначалось, 20 червня його було мобілізовано на військову службу. Отже, звільнено по-зивача з роботи незаконно і він підлягає поновленню на роботі на зай-маній посаді. У зв'язку з цим з відповідача підлягає стягненню се-редній заробіток позивача за період з дня його звільнення та до дня подачі позову, що складає 115 днів. Його середньоденний заробіток ск-лав 64 грн., а тому підлягає стягненню середній заробіток у сумі 7360 грн. Крім того, в результаті незаконного звільнення позивачу заподіяно моральної шкоди, компенсація за яку становить 10000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на стягненні середнього заробіток за час вимушеного прогулу за 115 робочих днів в зазначеній сумі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Він пояс- нив, що у зв'язку із зменшенням видатків на забезпечення діяльності фахівців із соціальної роботи, було прийнято рішення про скорочення посад фахівців із соціальної роботи. З цього приводу усіх фахівців із соціальної роботи, у тому числі і ОСОБА_2, «персонально під розпис із роз'ясненням норм діючого трудового законодавства 25.04. 2014 р. було попереджено про наступне вивільнення». 13.06.2014 р. ОСОБА_2 була надана частина основної щорічної відпустки строком 10 календарних днів - з 16 по 25.06.2014 р. А в період відпустки 25. 06.2014 р. ОСОБА_2 надав керівництву відповідача «власноручно написану та підписану від його імені» заяву про його звільнення з посади за згодою сторін 30 червня поточного року. Крім нього, подібні заяви про звільнення написали інші фахівці із соціальної роботи. На підставі наказу № 32-К від 27.06.2014 р. всі штатні фахівці із соціа-льної роботи, крім позивача, були звільнені за згодою сторін відповід-но до п.1 ст.36 КЗпП України. ОСОБА_2 було звільнено за на-казом № 31-К від 25.06.2014 р. у зв'язку зі скороченням штату праців-ників і неможливістю переведення на іншу роботу, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та компенсацією за ча-стково невикористану відпустку. Позивача було звільнено в останній де-нь відпустки, що є порушенням, а тому враховувати його заяву про зві-льнення з 30 червня поточного року, у зв'язку з чим час вимушеного прогулу становитиме 2 дні, з виплатою 214,08 грн. Поновлення позивача неможливе у звязку зі скороченням штату. Оскільки позивач знав про по-дальше вивільнення його з роботи, то моральної шкоди йому не заподія-но.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши ма-теріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових під-став для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з довідок (а.с.13,26), ОСОБА_2 прийнято на посаду фахівця із соціальної роботи Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської райдержад-міністрації Одеської області на підставі наказу № 82-К від 04.11.2013 р.

Наказом відповідача № 10-КТ від 13.06.2014 р. (копія на а.с.42) по-зивачу надано частину основної щорічної відпустки за період з 04.11. 2013 р. по 03.11.2014 р. строком 10 календарних днів з 16 по 25.06. 2014 р.

Копією повідомлення військового комісара Саратсько-Татарбунарсь-кого об'єднаного райвійськкомату № 648 від 25.06.2014 р.(а.с.7) під-тверджується, що на виконання Указу Президента України від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_2 20.06.2014 р. призваний по мобілізації.

А наказом № 31-К від 25.06.2014 р. директора Татарбунарського рай-онного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунар-ської райдержадміністрації Одеської області (а.с.6) фахівця із соціа-льної роботи ОСОБА_2 звільнено 25.06.2014 р. у зв'язку зі скороченням штату працівників і неможливістю переведення на іншу робо-ту, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенса-ції за частково невикористану відпустку, що слідує з його копії (а.с. 6).

Згідно копії довідки командира військової частини польова пошта В 2336 (а.с.12), рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у зазначеній військовій частині, яка входить до складу сил, що залуча-ються та беруть участь в антитерористичній операції на території Доне-цької та Луганської областей.

Як видно з довідок (а.с.13,26), у червні 2014 р. ОСОБА_2 сплачено заробітну плату, відпускні, компенсацію за невикористану від-пустку та вихідну допомогу при звільненні.

Розрахунки заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за не-використану відпустку містяться на а.с.27,28,29).

10 фахівців із соціальної роботи надали керівництву відповідача за-яви про їх звільнення з посад за згодою сторін з 27.06.2014 р., що

вбачається з копій їх заяв, датованих 20.06.2014 р. (а.с.31-40).

Наказом № 32-К від 27.06.2014 р. фахівців із соціальної роботи, що надали заяви про звільнення, звільнено з займаних посад за згодою сто-рін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України, що слідує з його копії (а.с. 30).

З копії листа заступника міністра Мінсоцполітики № 3142/0/14/57 від 04.04.2014 р. «Щодо скорочення видатків на утримання фахівців із соці-альної роботи» (а.с.46-47) вбачається, що КМУ прийнято постанову «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.12.2010 р. № 1149», відповідно до якої, фінансовий курс на утримання фахівців із соціальної роботи за рахунок коштів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, буде проводитись тільки до 01.05.2014р., у зв'язку з чим обсяг міжбюджетного трансферту на видатки на забезпечення діяльності фахівців із соціальної роботи зменшено. А тому висловлювалось прохання до облдержадміністрацій розглянути можливість при скороченні посад фа-хівців із соціальної роботи, особливо у сільській місцевості, зберегти посади та віднайти можливість утримувати їх за рахунок видатків місце-вих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Згідно штатного розпису на січень-червень 2014 р. та змін до нього з 01.07 по 31.12.2014 р., які було оглянуто у судовому засіданні і ко-пії яких є у справі (а.с.48,49,82,83), з січня по червень поточного року штатним розписом по Татарбунарському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області передбачено 17 штатних посад фахівців із соціальної роботи, а змінами до згаданого розпису з липня по грудень цього року передбачено 2 штатні посади зазначених фахівців і ці посади, як йдеть-ся з наданої відповідачем довідки (а.с.84), двох фахівців, що перебу-вають у декретній відпустці та не фінансуються у зв'язку зі зменшенням видатків на забезпечення їх діяльності.

Отже, позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників і неможли-вістю переведення на іншу роботу.

За впевненістю суду, при звільненні позивача було порушено вимоги чинного законодавства.

Так, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невиз-начений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників…

Пленум Верховного Суду Україні у п.19 своєї Постанови № 9 від 06. 11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з послідую-чими змінами) роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці… скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано вла-сником або уповноваженим ним органом норм законодавствва, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробни-цтва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємст-ві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний праців-ник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Дослідивши всі обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що у відповідача за час перебування позивача на посаді фахівця із соці-альної роботи не мало місце скорочення чисельності або штату праців-ників і ось чому.

У листі заступника міністра Мінсоцполітики, про який вже йшлося (а. с.46-47), повідомлялося про скорочення видатків на утримання фахівців із соціальної роботи і, разом з тим, містилося прохання розглянути мо-жливість при скороченні посад фахівців із соціальної роботи, особливо

у сільській місцевості, зберегти посади та віднайти можливість утриму-вати їх за рахунок видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

За впевненістю суду, механізм реалізації отриманих у зазначеному листі відомостей стосовно досліджуваної у справі ситуації повинен був бути таким, що спочатку Татарбунарським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, чи Татарбунарською райдержадмініст-рацією Одеської області, де зареєстровано згадану державну установу, мало бути вивчено питання про збереження посад фахівців із соціальної роботи та знаходження можливості утримувати їх за рахунок видатків мі-сцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, після чого з урахуванням отриманих даних - прийнято від-повідне обгрунтоване рішення (про наявність підстав для скорочення по-сад згаданих фахівців чи їх відсутність) та в разі скорочення - про попередження працівників про їх майбутнє вивільнення.

Але відповідачем фактично не було запроваджено скорочення чисель-ності чи штату фахівців із соціальної роботи, у всякому разі, ніяких доказів на цей рахунок стороною відповідача не надано суду, про що мо-же свідчити наступне.

Як слідує із штатного розпису та змін до нього, з січня по червень 2014 року штатним розписом відповідача передбачено 17 штатних посад фахівців із соціальної роботи, а з липня по грудень цього року - тіль-ки 2 штатні посади.

Згідно копії наказу, що вже згадувався (а.с.30), 10 фахівців було звільнено 27.06.2014 р. за згодою сторін. Відомості про скорочення за-йманих ними посад відсутні. У штатному розписі залишено 2 посади заз-начених фахівців. ОСОБА_2 звільнено у зв'язку зі скороченням штату. У суду відсутні відомості про юридичну долю ще 4-х посад зазна-чених фахівців та осіб, що їх обіймали.

Отже, у суду відсутні докази про те, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників.

З копії попередження від 25.04.2014 р. (а.с.43) вбачається, що ОСОБА_2 був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 24.06.2014 р. Також йому було роз'яснено, що у випадку настання тимчасової непрацездатності на день звільнення, воно відбуватиметься одразу після одужання. Працевла-штування на іншу посаду у даній установі неможливе у зв'язку з відсут-ністю вакантних посад.

Як вже зазначалось, позивачу було надано відпустку строком на 10 календарних днів - з 16 по 25.06.2014 р. включно. Його звільнено 25 червня, тобто в період перебування у відпустці.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення праців-ників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період йо-го тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівни-ка у відпустці…

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (п. 17 постанови № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами тру-дових спорів», з послідуючими змінами), правила про недопустимість звільнення в період тимчасової непрацездатності, а також у період пе-ребування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗ пП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповід-но до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або упо-вноваженого ним органу…

Як передбачено ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу, за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заро-біток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпоря-дкування та форм власності.

Отже, наведене свідчить про те, що при звільненні позивача ще були допущені порушенням вимог чинного законодавства - його було звільнено в період перебування у відпустці і в період проходження військової службу за призовом під час мобілізації.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу пра-цівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який роз-глядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про ви-плату працівникові середнього заробітку за час вимушуного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, позивача звільнено без законних підстав, а тому він підлягає поновленню на роботі і йому має бути виплачено відповідачем середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з довідок про заробітну плату та інші прибутки за пе-рше півріччя 2014 р. (а.с.26,27), заробітна плата позивача за передую-чі звільненню два останні місяці склала 2034,12 грн. за кожний місяць. За цей період середньоденна зарплата склала 101,70 грн., що видно з довідки (а.с.28).

Таким чином, на момент розгляду справи вимушений прогул склав біль-ше 5-и місяців. Але представник позивача наполягає на стягненні з від-повідача на користь її довірителя середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за 115 днів і з урахуванням проведеного нею серед-ньоденного заробітку позивача у розмірі 64 грн., тобто у сумі 7360 грн.

Розмір середнього заробітку за 115 днів з урахуванням правильно ро-зрахованого середньоденного заробітку склав би 11695,50 грн. (115 дн. х 101,7 грн.)

Але суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог у бік їх збільшення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задово-ленню в розмірі, визначеному представником позивача.

Доводи представника відповідача про те, що оскільки позивача було звільнено в останній день відпустки, що є порушенням, то потрібно взя-ти до уваги його заяву про звільнення з 30 червня поточного року, у зв'язку з чим час вимушеного прогулу становитиме 2 дні з виплатою 214, 08 грн., суд вважає неспроможними і не може прийняти їх до уваги з ог-ляду на те, що зазначена заява, копія якої на а.с.41, датована 24.06. 2014 р., а це не відповідає дійсності, оскільки позивач з 20 червня 2014 року був призваний по мобілізації, перебував за межами району проживання і не міг написати зазначену заяву.

Згідно ст.237-1 КЗппП України, відшкодування власником або уповно-важеним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, як-що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втра-ти нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зуси-ль для організації свого життя.

Приходячи до висновку про те, що в результаті порушення відповіда-чем трудового законодавства позивачеві не завдано моральної шкоди, суд враховує відсутність доказів про його моральні страждання, ускладнен-ня в повсякденному житті, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довес-ти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…

Проте представником позивача не надано суду об'єктивних доказів про заподіяння позивачеві моральної шкоди, а судом їх не добуто. Тому по-зовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.232,233,235 КЗпП України, ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Указом Президента України від 17.03.2014 р. "Про часткову мобіліза-цію", постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду Ук-раїни №№ 4,18,15 відповідно від 01.04.1994 р., 26.10.1995 р., 25.05. 1998 р., ст.ст.58-60,208,209,213-215,367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Татарбунарського районно-го центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді фахівця із со-ціальної роботи Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністра-ції Одеської області з 25 червня 2014 року.

Стягнути з Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністра-ції Одеської області на користь ОСОБА_2 сере-дній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7360 грн. без врахува-ння обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Татарбунарської районної державної адміністра-ції Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за мо-ральну шкоду відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської об-ласті протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали уча-сть у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час прого-лошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тимошенко