Рішення № 41686856, 20.10.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8441/13-ц 20.10.2014

н\п 2/490/391/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2014 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Дудник Г.С., з участю представника позивача ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2, представника відповідача Рябчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання кредитного договору та покладення зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача, просила розірвати кредитний договір № 145-kis-2007 від 08 червня 2007 року (далі - Договір), укладений між позивачем та ТОВ „Банк „Фінанси та кредит" (далі - Банк) та додаткову угоду № 1 до Договору, укладену між тими ж сторонами 19 березня 2008 року. Також просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок залишку заборгованості, з урахуванням сплачених сум. В обґрунтування вимог зазначала, що визнає неналежне виконання умов кредитного договору та вказувала, що будь-яке порушення позичальником умов кредитного договору повинно, на її думку, розглядатись як істотне порушення договору, що в свою чергу є підставою для його розірвання. Також як на підставу розірвання договору вказувала на те, що подальше його виконання порушить співвідношення майнових інтересів сторін. Крім того, посилалась на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року, яким з неї та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто суму заборгованості за Договором в розмірі 919308 грн. 74 коп. та на ухвалу того ж суду від 10 вересня 2012 року, якою розстрочено виконання вищезазначеного рішення. Отже, на думку позивача, її обов'язок по виплаті заборгованості за кредитним договором обмежується сумою визначеною рішенням суду від 09.03.2011 року, а подальші нарахування Банком процентів та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором є повторною майновою відповідальністю, застосування якої суперечить вимогам законодавства.

22 вересня 2014 року до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача притягнутий ОСОБА_2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд розірвати Договір та додаткову угоду до Договору від 19.03.2008 року, також просив зобов'язати Банк здійснити перерахунок суми заборгованості з урахуванням вже виплачених ОСОБА_4 сум, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Третя особа - ОСОБА_2 - вважав, що позов підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, проценти не можуть нараховуватись після дострокового стягнення коштів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в раніше наданих письмових запереченнях. А саме з тих підстав, що позивачем не надано доказів наявності всіх обставин, що тягнуть за собою розірвання договору, встановлених ст. 652 ЦК України. А також оскільки при підписанні договору ОСОБА_4 засвідчила, що в разі отримання нею кредиту в іноземній валюті, вона несе валютні ризики, що можуть мати місце під час виконання нею зобов'язань, а також погоджується з тим, що самостійно несе будь-які витрати пов'язані з виникненням таких валютних ризиків під час погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісійної винагороди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 145-kis-2007, відповідно умов якого Банк надав відповідачу строковий кредит в сумі 50000,00 доларів США під 15,5% річних, з кінцевим терміном повернення по 07 червня 2013 року.

19 березня 2008 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до Договору, згідно якої Банк надав відповідачу кредит в розмірі 113721,96 доларів США під 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення по 07 червня 2022 року.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з яким в забезпечення виконання зобов'язань за Договором було укладено договір поруки, в солідарному порядку на користь Банку стягнуто заборгованість по Договору в загальному розмірі 919308 грн. 74 коп.

Ухвалою того ж суду від 10 вересня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_4 про розстрочку виконання вищезазначеного рішення суду та постановлено про розстрочення виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва в наступному порядку: - з липня 2012 року по червень 2013 року по 3256 грн. щомісячно; - з липня 2013 року по червень 2014 року по 4884 грн. щомісячно; - з липня 2014 року по червень 2016 року по 6512 грн. щомісячно; - з липня 2016 року по червень 2017 року по 8140 грн. щомісячно; - з липня 2017 року по лютий 2022 року по 8954 грн. щомісяця; - в березні 2022 року 3772 грн.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, в силу ст. 599 ЦК України припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум неустойки аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зі змісту ч. 1 ст. 652 ЦК України слідує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

А згідно ч. 2 цієї ж статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, за рішенням суду на вимогу заінтересованою сторони за наявності одночасно таких умов: 1). в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2). зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3). виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4). із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Таку позицію висловив також Верховний Суд України в постанові № 3-47гс11 від 23 травня 2011 року.

Позивачем суду не надано доказів наявності одночасно чотирьох умов, визначених цивільним законодавством, що разом з наявністю істотної зміни обставин, тягнуть за собою розірвання договору в судовому порядку. В той же час, обставини, на які посилається позивач, а саме несплата нею кредитної заборгованості, не можуть бути істотними умовами в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України.

За такого у задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Батченко