Рішення № 4168672, 07.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р. Справа № 15/144-09

вх. № 3176/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Тітов В.О.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківське АТП - 16358" м. Харків

до Приватної фірми "Банзай", м. Харків

про стягнення 18827,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 13117,50 грн., штрафу у розмірі 5050,24 грн., інфляційних у розмірі 577,17 грн., 3% річних у розмірі 83,02 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору №98 від 29.08.2006 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 188,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

25.06.2009 року позивач супроводжувальним листом (вх. № 16997 від 25.06.2009 року) надав копію акта звірки між сторонами, яка була залучена судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд в ухвалах від 19.05.2009 року та від 23.06.2009 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29 серпня 2006 року між ЗАТ «ХАТП-16358» (Позивач) та ПФ «Банзай» (Відповідач) було укладено Договір № 98 на виконання транспортних послуг (надалі - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Перевізник) прийняв на себе зобов'язання надавати послуги по перевезенню вантажів, а Відповідач (Замовник) - зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг. Згідно п. 2.1. договору виконання транспортних послуг здійснюється позивачем на підставі замовлень, наданих відповідачем. Замовлення на перевезення вантажу надається не пізніше 16 годин дня, який передує дню перевезення.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором, надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт: № ОУ-0002730 від 15.12.2008 року на суму 3167,50 грн., № ОУ-0002813 від 23.12.2008 року на суму 4950,00 грн. та № ОУ-0002829 від 26.12.2008 року на суму 5000,00 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

У відповідності до п.4.2. розділу №4 договору сторони передбачили, що оплата за перевезення вантажів проводиться «Замовником» автотранспорту шляхом попередньої оплати не менш 50 %, а суму, що залишилася на підставі наданого рахунку фактури «Перевізника» на протязі трьох банківських днів.

Матеріали справи свідчать, що позивач надавав відповідачу рахунки - фактури для проведення оплат № СФ0002661 від 28.11.2008 року на загальну суму 4950,00 грн., № СФ-0002822 від 15.12.2008 року на суму 3167,50 грн. та № СФ-0002932 від 26.12.2008 року на суму 5000,00 грн.

Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 13117,50 грн., яка до цього часу не погашена.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією № 01-82 від 25.03.2009 року про погашення заборгованості з проханням негайного перерахування коштів. Дану вимогу Відповідачем було отримано 03 квітня 2009 року, але як свідчать матеріали справи, відповідач на час розгляду справи заборгованість не перерахував.

Крім того, до матеріалів справи позивач надав належним чином засвідчену копію акту звірки розрахунків від 04.06.2009 року, відповідно якого сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.06.2009 року у розмірі 13117,50 грн. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 13117,50 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що за кожен день прострочення платежу «Замовник» сплачує штраф в розмірі 0,5 % від суми заборгованості. Позивач надав обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, за таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 5050,24 грн. також законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат 577,17 грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 83,02 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1186,78 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110,09 гривень слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Банзай" (адреса: 61125, м. Харків, пров. Ващенковський, 14, р/рах. 260010102394 в ЗАТ "ПрокредитБанк", м Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 22613625) на користь Закритого акціонерного товариства "Харківське АТП-16358" (адреса: 61019, м. Харків, пр. Ілліча, 118 А, р/р 260003728 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Харкова, МФО 350569, код 03118914) - 13117,50 грн. основного боргу, 5050,24 грн. штрафу, 577,17 грн. інфляційних витрат, 83,02 грн. трьох відсотків річних, 188,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 10.07.2009 року.