Ухвала суду № 41684474, 24.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/1317/14-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.Провадження № 22-ц/780/6189/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 58 24.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року у справі за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції (далі - ВДВС Володарського РУЮ) звернувся до суду із вказаним поданням, посилаючись на те, що в провадженні ВДВС Володарського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-622, виданий 30 листопада 2004 року Володарським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше за неоподатковуваний мінімум доходів громадян і до повноліття дитини, починаючи з 18 листопада 2004 року. ОСОБА_2 кошти на утримання дитини сплачує не в повній мірі, у зв'язку з чим його заборгованість за аліментами станом на 01 вересня 2014 року складає 3 431 грн. Враховуючи наведене, заступник начальника ВДВС Володарського РУЮ просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань по сплаті аліментів, покладених на нього рішення Володарського районного суду Київської області суду від 30 листопада 2004 року.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року в задоволенні подання заступника начальника ВДВС Володарського РУЮ відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник начальника ВДВС Володарського РУЮ просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання заступника начальника ВДВС Володарського РУЮ, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено факту умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також п. 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 січня 2005 року головним державним виконавцем ВДВС Володарського РУЮ Петровською О.Л. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-622, виданим 30 листопада 2004 року Володарським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше за неоподатковуваний мінімум доходів громадян і до її повноліття, починаючи з 18 листопада 2004 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 сплачує аліменти частково, що підтверджується розписками про отримання стягувачем грошових коштів. Заборгованість боржника за аліментами станом на 01 вересня 2014 року становить 3 431 грн.

Однак даних про умисне ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, матеріали справи не місять.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні подання заступника начальника ВДВС Володарського РУЮ.

Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області відхилити.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді