Рішення № 41684198, 27.11.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9285/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Бельченко Н.Л.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року до суду звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_3

Позивач зазначала, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 січня 2014 року відповідача було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, зокрема, що ОСОБА_3 19 березня 2013 року о 19 год. 20 хв., керуючи автомобілем ВАЗ - 21093 д.н. НОМЕР_1 при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі їй (позивачу), яка керувала велосипедом «Україна» і яка рухалась по головній дорозі, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та порушуючи п.п.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України допустив з нею зіткнення, внаслідок чого їй були заподіяні тілесні ушкодження.

Перебувала на лікуванні з 19 березня 2013, однак у травні 2013 року у неї було виявлено інші тілесні ушкодження, настання яких пов'язує з ДТП, що мала місце 19 березня 2013 року.

У результаті неодноразового лікування понесла витрати на придбання ліків, медичного обслуговування, з перевезення, придбання комплекту ендопротезу тазостегнового суглобу на загальну суму 25996,77 грн.

Посилалася також і на заподіяння їй моральної шкоди, яку оцінює в 150000 грн. і яка полягає у факті завдання їй внаслідок неправомірних дій відповідача тілесних ушкоджень середньої тяжкості, зміни укладу та способу життя внаслідок неможливості продовжувати працювати, самостійного обслуговування та забезпечення, тривалого лікування.

Просила стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - 25996,77 грн. та моральної шкоди - 150000 грн., а також у повернення сплачені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві. Не заперечував, що у період лікування тілесних ушкоджень після ДТП з березня по травень 2013 року позивач отримала від відповідача у відшкодування матеріальної шкоди близько 7000 грн. Моральна шкода не була відшкодована. Підтвердив, що в ухвалі Апеляційного суду Полтавської області від 15 липня 2014 року при розгляді апеляційних скарг сторін у справі на вирок суду першої інстанції від 29 січня 2014 року вказано, що тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки правого стегна, яке сталося у травні 2013 року не має відношення до події ДТП.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з позовом не погодився, мотивуючи його безпідставністю, відшкодуванням матеріальної шкоди відповідачем позивачу у розмірі близько 7000 грн., а також, що тілесні ушкодження, які отримала позивач у травні 2013 року не є наслідком ДТП, яка мала місце 19 березня 2013 року. Не заперечував, що відповідач не сплатив позивачеві у відшкодування моральної шкоди по наслідкам події ДТП.

У судове засідання позивач та відповідач не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином через своїх представників, не подавали заяви про причини неявки і розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 січня 2014по кримінальному провадженню по звинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, який набрав законної сили, відповідача ОСОБА_3 було визнано та засуджено за скоєння кримінального правопорушення, поставленого йому у вину.

З цього вироку постає, зокрема, що 19 березня 2013 року приблизно о 19 години 20 хвилин в темний час доби, при штучному міському електроосвітленні, по мокрому асфальтобетонному покриттю вул. Героїв Сталінграда м. Кременчука в напрямку пр. 50 років Жовтня рухався автомобіль «BA3-21093» державний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3

У цей же час по пр. 50 років Жовтня, в напрямку від вул. Карнаухова до вул. Воїнів Інтернаціоналістів рухався велосипед марки «Україна», під керуванням позивача ОСОБА_1

При виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, з другорядної дороги, відповідач ОСОБА_5, керуючи вказаним автомобілем не надав перевагу в русі водію велосипеду «Україна» ОСОБА_1, яка рухалась по головній дорозі, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та порушуючи п.п.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України допустив з нею зіткнення передньою частиною автомобіля з правою боковою частиною велосипеду, яким керувала позивач ОСОБА_1, в результаті чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової і малогомілкової кісток.

З ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 15 липня 2014 року по кримінальному провадженню при розгляді апеляційних скарг сторін у цивільній справі на вирок суду першої інстанції від 29 січня 2014 року, якою вирок суду першої інстанції було змінено із застосування акту амністії та звільнення від покарання, постає, що відповідно до висновку №476 від 22 квітня 2014 року додаткової повторної судово-медичної експертизи, проведеної за клопотанням потерпілої під час апеляційного розгляду, у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової і малогомілкової кісток з набряком м'яких тканин, які утворилися від дії тупих обмежених предметів, якими, вірогідніше за все, могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу, і які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Медіальний перелом шийки правого стегна міг утворитися при накладанні травмуючої сили в ділянку тазокульшувого суглобу і, вірогідніше за все, при падінні з висоти власного росту і до подій 19 березня 2013 року відношення не має, а згідно консультацій лікарів рентгенологів Полтавської ОКЛ та 2-ої МКЛ м. Полтава можуть відповідати періоду травми від 12 травня 2013 року.

Факт падіння під час пересування на милицях за місцем проживання 12 травня 2013 року підтверджувала в ході судового розгляду кримінального провадження і сама позивач ОСОБА_1

За висновками судів першої та апеляційної інстанції у вказаних судових рішеннях по кримінальному провадженню не встановлено причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями позивача ОСОБА_1 у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки та подією ДТП.

На підставі ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Наведені з вироку обставини щодо вчинення злочину відповідачем і заподіяння ним шкоди позивачеві, не потребують повторного встановлення і доказування згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

При розгляді даної цивільної справи позивач та її представник не надали суду належні і допустимі докази на підтвердження своїх доводів щодо наявності причинного зв'язку між тілесними ушкодженнями позивача ОСОБА_1 у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки та подією ДТП.

На час ДТП між відповідачем ОСОБА_3 та будь-якою страховою компанією не було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наявний у матеріалах кримінального провадження поліс за № АС/1135508 підтверджує факт укладення такого договору страхування відповідачем зі страховою компанією 19 березня 2013 року о 17 год., однак дія договору розпочиналася з 00 год. 00 хв. 20 березня 2013 року з закінченням 19 березня 2014 року включно (справа кримінальне провадження № 524/4818/13-к, а.с. 87).

Внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Третьої міської лікарні м. Кременчука з 19 березня 2013 року по 17 квітня 2013 року (а.с. 14).

Відповідач під час лікування позивача за вказаний період придбав за власні кошти медичні препарати, ліки, медичне устаткування (набір імплантатів для остеосинтезу гомілки) на загальну суму 7131,59 грн. (справа кримінальне провадження № 524/4818/13-к, а.с.а.с. 25 - 32, цивільна справа а.с.а.с. 87 - 95). Крім того, суд враховує, що представник позивача підтвердив у судовому засіданні факт оплати відповідачем матеріальних витрат при лікуванні позивача тілесних ушкоджень, отриманих у березні 2013 року.

Позивач та її представник не подали до суду належні і допустимі докази на підтвердження факту понесення матеріальних витрат позивачем при її лікуванні тілесних ушкоджень, одержаних 19 березня 2013 року в результаті ДТП у значно більшому розмірі, ніж ті витрати, які були оплачені відповідачем на суму 7131,59 грн.

Позивач під час перебування на стаціонарному лікуванні у вказаному відділенні Третьої міської лікарні м. Кременчука з 12 травня по 21 червня 2013 року по лікуванню травми у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки та у подальший період лікування цієї травми за власні кошти оплачувала: - придбання ліків та медичного обслуговування на суму 4807,22 грн., - послуги з перевезення (транспортування) - 1177,55 грн., - придбання комплекту ендопротезу тазостегнового суглобу на суму 20012 грн., а всього на загальну суму 25996,77 грн.

Вказані витрати позивача на лікування травми, одержаної у травні 2013 року, не пов'язані з лікуванням тілесних ушкоджень, одержаних позивачем у березні 2013 року внаслідок ДТП. Докази на спростування вказаного висновку суду позивач та її представник не подали.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для відшкодування матеріальної шкоди відповідачем позивачу - відсутні.

Суд вважає, що в результаті ДТП, за вчинення якої відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності, яка мала місце 19 березня 2013 року, з вини відповідача, між неправомірними діями якого та наслідками ДТП є прямий причинний зв'язок, позивачеві також була заподіяна моральна шкода у вигляді моральних страждань внаслідок одержаних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалого перебування позивача на лікуванні, зміни способу та укладу її життєдіяльності щодо обмеження у вільному пересуванні, здійсненні самостійного обслуговування та догляду за собою.

Моральну шкоду суд оцінює в 7000 грн., як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача, і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем фізичних та моральних страждань.

Суд критично оцінює доводи і посилання позивача та її представника в обґрунтуванні матеріальної та моральної шкоди на наявність встановленої у позивача інвалідності третьої групи як наслідки від одержаних у березні 2013 року тілесних ушкоджень в результаті ДТП.

Так, згідно довідки Полтавської спецтравматологічної МСЕК від 01 листопада 2013 року постає, що позивачеві встановлена третя група інвалідності з 31 жовтня 2013 року, причини захворювання - загальні, висновок про умови і характер праці - пенсія за віком.

У довідці МСЕК не зазначено про те, що інвалідність пов'язана з наслідками тілесних ушкоджень, одержаних позивачем у березні 2013 року внаслідок ДТП.

Крім того, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення моральної шкоди, а також матеріальної шкоди у вигляді витрат на придбання медпрепаратів, ліків, устаткування, а не вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку.

У відповідності до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підставі встановлених обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - 7000 грн., кошти у повернення сплачених витрат на правову допомогу - 3000 грн., та на користь держави судовий збір на суму 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити за їх безпідставністю.

Розрахунок витрат на правову допомогу було здійснено позивачем та її представником з дотриманням вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року за № 4191-VI (в редакції станом на день укладення договору про надання правової допомоги та розгляду справи) та Постанови КМ України від 27 квітня 2006 року за № 590.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187 ЦК України, ст. ст. 14, 57 - 59, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - 7000 (сім тис.) грн., кошти у повернення сплачених витрат на правову допомогу - 3000 (три тис.) грн., та на користь держави судовий збір на суму 243,60 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області упродовж десяти діб з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Повне рішення виготовлено 02 грудня 2014 року.

Суддя: